Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

-Гаррі, повернись - шепотіла Лінда знаючи, що цього ніколи не станеться - Повернись, я стану такою, якою ти хочеш мене бачити…

Вона була готова. Вона приймала те життя, яке він їй пропонував. Але він не повірив їй. Чому? І чому не сказав це в обличчя, навіщо ось так принизив ось цією поїздкою до Дувра, несправжнім квитком, пошуками його?

Помстився? За те, що вона не така, і, як він думав, ніколи не стане такою?

Навіщо тоді спав із нею? Скористався, не хотів втратити шанс здобути такий досвід? Ще й вона сама стрибнула до нього в ліжко, вона сама цього хотіла.

А тепер нічого не лишилося із запланованого й очікуваного. Тільки біль і усвідомлення власної нікчемності.

Повернув у реальність Лінду гучний стукіт у двері.

-Відчини!

Це була Кет. Лінда відразу не могла згадати, хто вона така, бо знаходилась у безодні болю.

-Відчини, нас обох кличе батько. Якщо не відчиниш, він звелить висадити двері й буде великий скандал.

Лінда мусила дістатися до дверей. На шляху вона збагнула, що ноги та все тіло погано її слухаються. В голові паморочилося.

Лінда відчинила. Кет жахнулася, побачивши сестру.

-Ти що, ридала всю ніч? Хіба ж можна виглядати такою нечупарою.

Кет була спантеличена й налякана виглядом сестри, але була змушена тримати себе в руках. Хтось мав зберігати холодний розум. Саме їй випало постійно робити це, коли Лінда не могла.

Кет покликала служниць, щоб ті швидко привели Лінду до ладу.

Через клятого Рональда вони втрапили в халепу. Батько вимагав від Лінди пояснень, навіть тепер, коли минуло два тижні, й він мав би вже пересердитись. Кет не хотіла, щоб сестра відповідала за це, але доведеться придумати вихід.

Лінда мовчки слухала, як батько сварив її. Вона перебувала в стані абсолютної байдужості, бо життя втратило сенс і вже не мало значення, чи лаятимуть її, чи битимуть, чи, може, силою віддадуть заміж.

-Ти не захотіла виходити за Рональда! - кричав батько - А тепер провокуєш його й поводишся так, наче тебе виховував хто інший і не в цих умовах, а у…

Кет вчасно зупинила батька, доки він не продовжив. Інакше наговорив би зайвого й згадав про коханця матері.

-З тобою відбувається щось дивне, і я бачу, що з цим ніхто не може впоратись. А ти - батько звернувся до Кет - могла би більше уваги приділяти сестрі та її вихованню.

-Звісно, батьку. Але…коли вже містер Бартон поширює чутки, тоді чому він не одружиться з Ліндою? Нехай би прийшов і посватав її, як і годиться.

Кет знала, що Рональд не зробив того тільки через батьків. Бартони були сердиті на Лінду, бо через неї їхній дорогоцінний син постраждав. Їхнє прізвище було замішане в скандалі, знову ж таки, з її вини.

-Його батьки категорично проти. Бо вважають, що моя молодша донька аморальна й невихована.

Батько сказав це таким тоном, ніби насправді сам так вважав.

-Що тепер мені робити з цим скандалом?

-Батьку, послухай - озвалася Кет. Її лякало, що увесь цей час Лінда стояла на одному місці, наче сновида, й навіть не намагалася якось захищатися чи протестувати. Це геть не схоже на неї.

-Послухай, сестра тільки після хвороби. Їй не завадить свіже повітря й життя подалі від скандалів. Давай я на якийсь час заберу її до себе, нехай поживе зі мною, допоможе з Генрі й просто відпочине. За цей час плітки вщухнуть, і люди заспокояться.

На тому й вирішили. Лінда тільки байдуже кивнула, розвернулась і до ранку не виходила зі своєї кімнати.

Наступного дня всю дорогу в кареті вона сиділа мовчки й дивилася в нікуди. Кет намагалася розговорити її, але нічого не виходило.