Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

Акушерку знайшли - нею виявилась дуже стара й неприємна зовні жінка. Вона проводила огляд, мацаючи Лінду жорсткими пальцями. Дівчина хотіла втекти, бо ніхто, крім Гаррі, не торкався ще її так і в таких місцях. Але поруч була Кет із невблаганно спокійним та суворим обличчям.

Старша сестра з усіх сил подавляла страх, щоб не показувати його Лінді. Із них двох саме вона має зберігати спокій і холодний розум.

Знахарка, покашлюючи, підтвердила вагітність. Сумнівів не було.

Дивлячись на обличчя сестри, яке застигло в шоці, Кет запитала в старої жінки, що можна зробити, щоб позбутися цього.

Це було неправильно. Всі Божі закони це забороняли. Але що ще можна зробити?

Знахарка відповіла, що може приготувати спеціальний травʼяний чай, щоб вивести плід. Але попередила - після такого можна ніколи більше не мати дітей.

Кет не бажала цього сестрі. Це, звісно, вдасться приховати й ніхто не дізнається, але чоловіки люблять і поважають лише тих дружин, які народжують їм дітей, а ще краще - синів.

Довелося відмовитись і шукати інший спосіб.

Лінда мовчки спостерігала за тим, як Кет розмовляє зі знахаркою.

Отже, всередині неї оселилась дитина. Лінда майже не бачила малюків, окрім Генрі, й не уявляла, як може носити іншу людину в своєму животі, а потім ще й народити її на світ. Особливо тепер, коли Гаррі втік, і вона ніколи більше не побачить його.

Навіщо їй цей тягар?

Думаючи про дитину всередині, Лінда в ті хвилини сприймала її як паразита.

-Так. Я хочу цього - озвалась вона голосно, щоб знахарка почула.

Стара жінка зиркнула на неї так, ніби щойно згадала про її існування. Кет аж відскочила вбік.

-Хочеш чого? - запитала сестра.

-Позбутися дит…цього паразита - сказала Лінда - Зробіть мені той відвар.

-Ти не чула, що сказала ця жінка? - напустилась Кет - Можеш ніколи більше не народити!

-То й що - Лінда тоді ненавиділа навіть саму вірогідність цього - Мені це не потрібно.

-Дурна, і все - Кет махнула рукою на сестру - Не слухайте її. Йдіть собі, я вам уже заплатила.

-Це робили й інші до тебе - раптом звалась знахарка до Лінди - і були такі, хто дуже шкодував. Але змінити нічого вже не можна.

-Більше, ніж я вже пошкодувала, я не зможу пошкодувати - озвалась дівчина.

-Вона молода, дурна, і не розуміє - сказала Кет, підштовхуючи знахарку до виходу.

-Подумайте ще, люба - обізвалась стара жінка. І пішла собі, зачинивши двері. Лінді здалося, що це клітка навколо неї.

Того ж дня вона посварилась із сестрою.

Всі керували її життям, усі розпоряджалися й думали, як буде для неї краще. Окрім неї самої. Навіть Гаррі, який завжди був сам собі господар, вирішив, що може будувати своє життя самостійно, а вона для цього не підходить.

-Я маю інше рішення - Кет намагалася не кричати - Ми швидко віддамо тебе заміж. Якщо Рональд поширив ті чутки про поцілунок, нехай тепер одружується. Я заявлю, що він був першим, і застав тебе саму. Тоді Бартони нічого не зможуть протиставити.

Лінда оніміла.

Вийти за Рональда? Вона згадала, як той несподівано поцілував її, і як гидко було відчувати його язик у себе в роті. Він довго видавав себе за друга, але раптом проявив свою гидку натуру, нехай вона й не знала усіх подробиць скандалу й поширюваних ним поганих чуток про неї.

Для Кет і цей варіант не був найкращим. Але так питання вирішилося б швидко й просто.

-Я краще вбʼю себе - сказала Лінда - Але ніколи за нього не вийду.

-Пресвята Діва - Кет закотила очі - Ну гаразд, є ще один варіант. Житимеш тут і народиш таємно, а потім підкинемо дитину комусь із хороших людей. Ніхто не дізнається.

-Чому ти вирішуєш, як мені вчинити? Чому цього не можу зробити я?

-Бо ти вже зробила! - розсердилася Кет - Ти лягла з ним у ліжко! Ти нездатна приймати раціональні рішення, бо не думаєш головою! Хтось же має бути розсудливим у нашій родині?

Лінда замовкла.

Кет права. Вона помилилась. Страшно й фатально, й життя назавжди зруйноване.

Але хіба обовʼязково потрібно народити цього виродка?

-І останнє - Кет трохи заспокоїлась, побачивши, як сестра знишкла - Генрі - найкраще, що траплялось колись зі мною. Навіть зараз, коли я лишилась сама з ним, я ні за що не скасувала б його народження.

Але від такого чоловіка, як у Кет, можна народити дитину. Він не кинув своєї дружини, не втік до далекої країни за океаном.

Лінда була налаштована рішуче й хотіла знайти знахарку наступного дня потай від сестри. Але вранці, коли вона, на диво почуваючись добре, спустилась до сніданку, застала Кет зі стурбованим обличчям і дуже заклопотану.

-Збирайся - сказала та сестрі - Батько надіслав телеграму. Приїхав наш кузен і збирається погостювати в нас якийсь час. Ми мусимо обидві бути в Лондоні.

-Наш кузен?

Лінда відчула, як по спині пробігає холод. Знову згадався Джонатан, який переслідував її всюди й дивився так, ніби хотів роздягнути прямо там, на місці. Зараз вона вже розуміла значення цих поглядів, але від того було тільки гірше.

-Але здається, батько недолюблює його.

-Так і є. Але він єдиний спадкоємець титулу, тож батько буде його приймати. Хоча дивно, що ще й надумав викликати нас для цього. Тим не менше, ми обидві маємо їхати. Сьогодні.

Лінду нудило, й вона була роздратована через те, що не може звернутись до знахарки.

-Скажи, що я хвора й лишилась тут - попросила вона.

-Е, ні - Кет похитала головою. А потім підійшла до сестри впритул і зашепотіла: - Я не лишу тебе тут. Знову утнеш якусь дурницю. Їдьмо, заодно й відчуєш, що буває, коли лягати в ліжко з чоловіками просто так.

Кузен Джонатан Ролінг, син Герріет, старшої сестри баронета, зустрів обох жінок прямо на порозі. Він був високим, плечистим, але не таким широким, як Гаррі, й мав густе, блискуче темне волосся, зібране позаду в довгий хвіст. Довга сережка у вусі додавала йому екстравагантності та особливого шарму.