Tama Lisn - Гарантія на кохання, Tama Lisn

Нарешті він сів за кермо, а я не стала питати, куди ми їдемо, демонстративно відвернулася до вікна.

Пролунав звук дзвінка на моєму телефоні. Це телефонує Ріта по відеозв'язку. Прийнявши дзвінок зрозуміла, на нашому місці зібралася вся наша компанія, тільки мене не вистачає. Ох, дівчатка, як ви не вчасно! Натягнула на обличчя посмішку, аби ще Сашко підіграв, але ж він сидить надутий як сич. Бракувало ще з'ясовування стосунків у прямому ефірі.

- Привіт дівчата.

- Ольго, ми скучили. - Чутно гамір.

- Ми у нашому кафе, давай до нас. - Крикнула Рітка.

- Хто це там? Це твій чоловік? - Перебила її Руслана, а я перевела камеру на Олександра й підморгнула йому.

Чоловік прийняв мою гру і зробив найпривітнішу посмішку, на яку тільки був здатний.

- Чарівні німфи, привіт. - Привітався. - Оль, чому ти не сказала, що в тебе такі подруги? Я, може, й не тебе вибрав би. - Засміявся, а я вдарила його по руці.

- Олю, серйозно, заїжджайте до нас. - Просять дівчатка. - Ми розуміємо, тобі зараз не до нас, але хоч на кілька хвилин.

- Заїдьмо. - Раптом запропонував чоловік.

- Дівчатка, ми скоро будемо, тільки ненадовго. - Запевнила та скинула виклик.

Ну що ж, з твоїми друзями я вже познайомилася, познайомимося й з моїми.

- Тут недалеко від центру. - Пояснила Саші дорогу.

- Я знаю.

- Ти справді стежив за мною?

- Забудь, будь ласка, все, що ти там почула.

Ясно, як завжди, не лізь із запитаннями. Не хочеш відповідати – не відповідай, рано чи пізно ми все одно повернемось до цієї теми.

Машину залишили на майданчику й до дворів пішли пішки. Подружки чекали нас за одним зі столиків. Вони заздалегідь приготували нам запасні стільці, тому ми розмістилися без проблем. Я замовила нам морозиво, Сашкові шоколадне, собі фруктове.

Я познайомила чоловіка з моїми щебетухами. Він як ситий кіт сидить й тішиться від того, що вся увага дісталась йому одному. Ось же брехухи, за мною вони скучили.

- Дивіться, не розірвіть його, залиште мені хоч шматочок.

Поки Сашко впивався хвилиною слави та відбивав потік нескінченних питань від моїх допитливих дівчат я, не без задоволення, смакувала морозивом.

Вкотре здивувалася його спритності, тому, як легко чоловік обходить гострі кути та уникає незручних питань. А ми так і не обговорили нашу з ним лавсторі.

Коли інтерес дівчаток вщух, ми ще якийсь час обговорювали нейтральні питання. Я думала, що їхній дзвінок сьогодні не в тему, але виявилося, мені це було необхідно. Я так за ними скучила, за звичним життям. Дружба з ними це як ковток свіжого повітря у такий скрутний для мене час.

Сашко терпляче чекав, коли ми наговоримося. На прощання пообіцяв зустрітися наступними вихідними.

- Ти думаєш, все закінчиться до наступних вихідних?

- Мабуть, у нас часу залишилося всього нічого.

- Для тебе вже практично все вирішилося. Тато не втік, а у лікарні. Тобі не доведеться червоніти перед партнерами, це лише форс-мажорні обставини їх можна вирішити й ваша угода чинна.

- Ти дійсно вважаєш, що я залишу тебе одну, розбиратися з усім цим лайном?

- Я не знаю що думати. Ти нічого мені не розповідаєш.

- Я все тобі розповів.

- Але це нісенітниця. У цивілізованому світі так не роблять. Що це взагалі таке, кохання за гарантією?

- Ти знову повертаєшся до тієї розмови? Я прошу тебе. Забудь про все, що ти там почула.

- Але я не можу. - Він мовчить. - Поговори зі мною. Адже я погодилася з усім, граю за вашими правилами. Я маю право знати!

- Я не можу тобі всього розповісти. Поки не можу.

- Що тобі заважає?

- Ти не зрозумієш.

- Це не можливо. - Відвернулася. - Відвези мене до батька.

Він кивнув головою. Перестроїв авто на крайню ліву смугу для виконання маневру.

- Я приїду за тобою пізніше, і не думай тікати. Тому що я все одно знайду тебе і тоді нарікай на себе.

- Не сумніваюся. - Огризнулася.

- Відповідаєш за неї головою до мого приїзду. - Кивнув одному з охоронців, що стоять біля палати батька. - Май на увазі, вона любить втікати.

Добре, що він пішов. Мені не завадить побути однією. Занадто багато його в моєму житті останнім часом. Увірвався в мій світ і все зруйнувалося, як картковий будиночок.

Тато так само лежить нерухомо. Очі його закриті, груди рівно підіймаються при кожному вдиху-видиху. Він підключений до різних апаратів. Зараз до його руки під'єднано крапельницю.

Я розташувалася у кріслі, що є у палаті й почала жаліти себе, спостерігаючи за татом. Хто з нами зробив усе це? Намагаюся зосередитись на ділі, але думками повертаюся до почутого в офісі. Слова Микити, що вони означають? Яким чином підставляється Сашко? Те, що він за мною спостерігав це якраз можна зрозуміти, не хотів брати кота в мішку. Цікаво, а якби я виявилася потворною, він також би погодився на шлюб зі мною? А чому б і ні, моєї згоди особливо ніхто не питав, завів би собі чергову Камілу під боком.