Ксенія Стрілець - Мій недолугий бос, Ксенія Стрілець

Є тільки одне пояснення, чому я опинилась тут – внутрішній магніт, що притягує мене до моєї пристрасті, а саме до танців. Заглянувши через плече дівчини, що також стоїть в колі роззяв, бачу декілька пар танцюристів, що вправно танцюють, та лише одна пара заворожує погляд. І справа зовсім не в їх нарядах. Вони відрізняються від звичного мені урочистого образу, і це робить їх більш живими та справжніми, я б сказала. Замість блискучої короткої сукні, на дівчині одягнений білий невагомий сарафан, поділ якого, при кожному русі, здіймається наче пелюстки квітки від вітру. Її партнер виглядає так само просто у своїх світлих штанах, та розстібнутій сорочці з короткими рукавами. Їх рухи такі легкі та злагоджені, наче вони не танцюють, а фліртують один з одним, зваблюють, грають. Вони пара не тільки в танці і це відчувається навіть в тому, як ніжно вони усміхаються один одному.

І зараз я навіть трохи заздрю цій дівчині, бо партнер не просто веде її в танці, він наче супроводжує її по життю, направляє та надихає. Це просліджується в їх рухах, в тому, як ніжно він тримає її за талію, та в тому, як блищать його очі, від грайливого погляду партнерки.

Коли музика стихає, глядачі заходяться бурхливими оплесками, виказуючи свою подяку за цей неймовірний танець. Я теж аплодую і коли бачу, що руки Коваленко засунуті в кишені, штовхаю його ліктем, щоб він доєднався до оплесків.

Вклонившись глядачам та перевівши подих, танцівники розходяться в різні боки та обирають собі пару серед глядачів. Дівчата більш охоче погоджуються, хоча це і не дивно, танцювати з такими гарячими, в повному сенсі слова, італійцями це більше ніж вдало проведений вечір.

А от щодо чоловіків, то вони більш сором’язливі і деякі намагаються відмовитись, але все ж таки піддаються чарам запальних дівчат і виходять на імпровізований паркет, а точніше плитку.

Дівчата надзвичайно гарні і можливість танцювати з ними або рухатись з ними в одному ритмі, це наче  доторкнутись до витвору мистецтва і лише лисуватий дядечко зі стирчащим вперед животом, зрозумів це раніше за всіх, коли схопив за руку дівчину, яку та тягнула зовсім іншому чоловіку. 

І саме в цю мить на мене сиплються ідеї для тематичних вечорів у студії. Одна з таких ідей, це запрошувати на уроки не лише тих хто прагне або мріє про виступи на зірковому паркеті та нагороди, а й тих, хто просто хоче гарно провести суботній вечір. Треба дати можливість танцювати всім, від малого до старого і саме це мені хочеться втілити у життя. 

Можна запросити молодих танцівників або навіть учнів, тих хто добре танцює та для кого це буде не просто підробіток, але і добра справа, як і для мене. Тож після відкриття я таки втілю це в життя, мені лише треба знайти молодих хлопців, які стануть парою для тих, хто хоче танцювати, та чиї чоловіки не поспішають складати їм у цьому компанію. 

Прямо зараз, перед очима зароджується картинка, як жіночки у поважному віці з червоною помадою на губах та можливо навіть квіткою у волоссі, танцюють запальну румбу або ж стрибають під квікстеп. І їх сміх. Я чую його навіть зараз. Це сміх щастя та задоволення. Ось чого я хочу.

Відчуваю, як мою руку хтось стискає, а потім я зустрічаюсь поглядом з одним із танцівників, тим самим від якого не могла відвести погляд лише мить тому. Він легенько тягне мене крізь натовп з ряду третього, звідки я, лише ставши на носочки, могла бодай щось нормально розгледіти. Як він мене взагалі помітив не зрозуміло, можливо побачив мою зацікавленість або шальний погляд, який все ще не покидає мого обличчя. Я з радістю слідую за ним, кинувши погляд в бік Коваленка, і помічаю, як той посміхається і робить крок вперед, ближче до танцмайданчика. 

Виходжу на центр кола, де вже стоять парами танцівники з такими ж самими глядачами, як і я. Озираюсь і бачу, як одна з дівчат витягує з натовпу і самого Дениса Вікторовича. З подивом дивлюсь на нього, бо його посмішка хоч і не така сяюча, як секунду тому, але переляканим, як дехто з чоловіків, він точно не виглядає. 

І тепер мені вже не так цікаво танцювати самій, як побачити танець Коваленка, а враховуючи мелодію яка починає лунати з динаміків, попереду на нас чекає ча-ча-ча.