Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

В цей момент двері відчинилися. На порозі стояла Катя в білій футболці та коротких смарагдового кольору шортиках. Не в спокусливому пеньюарі з панчішним поясом, але теж дуже непогано. Попелясте волосся трохи скуйовджене зі сну. Вона точно не готувалася до його приїзду. І вже готова була щось незадоволено пробурмотіти, коли Гена її перервав.

- Привіт, - він широко посміхнувся, зробив два кроки вперед, змушуючи дівчину відступити, підхопив її за талію та притиснув до себе. Жадібно вп'явся в рот, відчуваючи, як по тілу хвилями розливається збудження. Кожна наступна більша ніж попередня. Але перш ніж він остаточно втратив контроль, Катя зупинила його.

- Спочатку в душ! - безапеляційно віддала наказ чоловікові.

- А ти знову не заснеш? - недовірливо примружився Гена.

- Ні, - вона опустила погляд. - Вже не зможу.

Ох, як ці слова зачепили останні запобіжники. Чоловік відчув, що втрачає голову.

- Тоді, може, підемо разом? - хрипко запропонував він.

- Ходімо, - білявка, намагаючись не дивитися на нього, пішла в бік ванної кімнати.

Зізнатися в тому, що вона такого в житті ніколи не робила і почувається ніяково, Катерина не хотіла. Тим більше вона ніколи не зізналася б, що саме з ним вона пережила чимало нових відчуттів, які їй дуже сподобалися. І саме тому зараз очікувала чогось надзвичайного. Аби тільки після всього випитого, він не схибив.

- Я божеволію! - гаркнув Зегер, в якого від рожевих щічок геть злетів дах, підхопив дівчину на руки та поніс до ванної.

- Ти п'яний! - зойкнула вона та вчепилася в шию, не розуміючи, чому зазвичай галантний Геннадій Анатолійович раптом почав поводитися як неандерталець. - Ти впустиш мене!

- Ні за що, красуне, я тебе не впущу.