Джулія Ромуш - Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш

Розділ 20.1

Твою ж матір! Намагаюся смикнутися вперед, але Роб лише сильніше притискає мене своєю рукою і замість того, щоб втекти, я лише тихенько скулю.

- Ти не думав про те, щоб зайнятися собою? - Шиплю і тут же кидаюся на хлопця.

- Ти про що? - Янг задоволено шкіриться і навіть не приховує наскільки радий нашій зустрічі. Цікаво, він побачив мене випадково чи спеціально шукав? Не було з кого познущатися?

- Про те, що важиш уже як бик, - шиплю і намагаюся скинути з себе його руку.

- Я в чудовій формі, Виштребенько. Але якщо ти так дбаєш про моє здоров'я, значить надам тобі шанс про нього подбати, - шкірить свої ідеально білі зуби, а я борюся з бажанням йому обличчя подряпати. Яке мені діло до його величезної тушки?

- Я на твоєму місці побоялася б підпускати мене до свого здоров'я, - розтягую губи в посмішці. І я зовсім не жартую, я явно не та людина, якій варто давати таку владу до рук. Адже я можу зовсім випадково й лиха наробити.

- Ну так твоє залежатиме від мого, - він мені підморгує, а мені вже й усміхатися не хочеться. То була загроза! Серед білого дня та при свідках!

- Це все?! Я взагалі то зайнята, так що відвали, Янг! - Шиплю і знову намагаюся його відштовхнути, але хлопець лише сильніше притягує мене до себе, і друга рука вже обіймає мене за талію. Та що за ніжності тут такі? Він захворів? Йому погано?

- Хіба щось може бути важливіше за те, що я знайшов спосіб як витягнути твою дупу з неприємностей? - Хрипить мені в обличчя і відразу дивиться в мої очі.

Так і хочеться йому сказати, що я вже знайшла того, хто розв'яже мої проблеми й мені не доведеться ставати його особистою рабинею до кінця свого життя. Але як би не хотілося подивитися на його вираз обличчя від цих новин, я розумію, що нічого не можна говорити, тому що Роб зможе мені наламати всю малину і перешкодити допомозі від Патріка.

– І ти вирішив, що не можеш відмовити собі у задоволенні озвучити мені ціну цієї послуги? - Упираюся долонями в його груди, намагаюся хоч якось завадити цим дивним обіймам. Ще й серце зрадницьки починає битися частіше і в роті все пересихає. І чому я взагалі витріщаюся на його губи, які зараз кривляться в порочній усмішці? Чорт! Чому він так спокусливо зараз виглядає? Зі мною взагалі все нормально? Чи це наслідки мого недосипання?

- Ця послуга неоціненна, - Янг сильніше мене смикає, і я практично втискаюся в нього. 

Жах! Це все якийсь справжнісінький кошмар, тому що мені чомусь починає подобатися ця близькість. Навіть через тканину одягу я відчуваю, як палає шкіра в місцях, де він торкається мене. Як серце починає божеволіти від думки, що наші губи дуже близько знаходяться один від одного. Що варто мені трохи смикнутися вперед і ми зможемо поцілуватися... Тут же в пам'яті спливає момент зі спортзалу... Коли він сам мене поцілував. Цікаво, його губи зараз такі ж на смак? Чи вони смачніші?

- Невже ти вирішив нічого не вимагати? - Кокетливо посміхаюся і зазираю у його очі. Господи, невже я хочу, щоб він мене поцілував? Ось так просто здамся і дозволю йому творити зі мною незрозуміло що? Де мої мізки? Чому я залишила їх у кімнаті, коли потрібно було взяти з собою?

- Ну це ти звичайно розмріялася, Виштребенько, - його голос стає жахливо сексуальним і хрипким. Бачу, як темніють його очі, а його пальці на моїй спині починають мене злегка погладжувати. Я проходжуся язиком по своїх губах і відчуваю, як він сильніше притискає мене до себе, - але я готовий взяти зараз передоплату... - Хрипить мені практично в самі губи, і я бачу, як починає до мене нахилятися... Господи, він хоче мене поцілувати...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно