Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

Глава 18

 - Ах, любиш?! А може, так тобі мене любити буде легше?! - І Зур знову змінив свій вигляд, несподівано обростаючи зовнішністю Ілая. Тепер на неї дивився викапаний Ілай, тільки злість у його блакитних очах належала вже Зуру. Енн з жахом кинулася вбік, але Зур встиг упіймати її та повалити назад на землю, нависнувши над нею потужною брилою.

- Тобі буде зручно любити нас обох, два в одному?! - лютим голосом Ілая, сказав він, намагаючись зірвати з неї одяг.

- Ні, тільки не це! - Застогнала Енн. - Не роби зі мною цього, прошу тебе! Не треба! Тільки не так, - вона кричала і щосили відбивалася від нього.

- А чому тобі можна розтоптати мене, а мені тебе ні?! - гарчав він, спотворюючи люттю обличчя Ілая.

Мабуть, вона зачепила свій переносний передавач коли боролася із Зуром, і їхні голоси почули на кораблі. Тому що через кілька хвилин, вже майже коли Зуру, який божеволів від свого розпачу, вдалося підім'яти під себе волаючу Енн, прибігли Сеярін та Лакур.

- Все, Зуре, залиш її. Пора стартувати. Ми готові, - крижаним голосом промовив Сеярін, приготувавшись захищатись від можливого нападу.

Зур справді схопився на ноги, агресивно розправивши плечі.

- Захисники прийшли! Говориш, Лакуре, я даремно звинувачував вас у змові?! Ви всі знали, а значить, ви такі ж зрадники, як і вона!

- Нема серед нас зрадників! — зашипів Сеярін і його блідо-рожеві щупальця посиніли. - Чим жорсткіше ти будеш їй забороняти – тим сильніше вона тяжітиме до порушення табу, це логіка людей! І Енн не винна, вона вже не наша дівчинка. Її жіноча природа за допомогою вибору набирається досвіду. Двадцять років ми блукали космосом, і вона знала лише нас... і тебе, Зуре. І коли перед нею відкрилася інша невідома душа – Енн піддалася спокусі! І за це ти хочеш убити її?

- Так, хочу, бо не можу вибачити їй цієї слабкості! - Видавши лютий крик, Зур кинувся на брата.

- Зуре, ні! - Енн спробувала встати між ними, але Зур одним ударом відкинув її в бік, збиваючи Сеяріна з ніг, покотившись із ним клубком по землі.

- О боже, Лакуре, зроби щось! - благала вона, заламуючи від розпачу руки. Загарчавши, Лакур кинувся в бійку, і тепер вони качалися вже втрьох, намотуючи на себе павутину. Для неї це була найстрашніша картина жахіття наяву – її брати билися по-справжньому, і винна в цьому була вона. Вловивши момент, Енн заскочила на Зура ззаду, обхопивши його ногами та захопивши у замок його шию. Але це мало допомогло Сеяріну та Лакуру, бо Зур продовжував завдавати їм ударів кулаками. Невідомо чим би це закінчилося, якби Мак не випустив у повітря серію пострілів.

- А тепер усі швиденько прийшли до тями! – загорлав він. - Бачив би вас батько! Це все, на що ми здатні? Перегризти одне одному горло? Зуре, корабель до старту готовий, ми летітимемо або відразу почати рити для когось могилу?

Зур гидливо скинув з себе Енн, шумно сопучи та кидаючи на братів нищівні погляди. Німа сцена вируючих емоцій тривала недовго. Стиснувши кулаки, Зур попрямував у бік корабля.

«Бронтозавр» таки злетів. Тільки життя сім'ї з цієї хвилини стало іншим. Вони летіли у невідомість у прямому значенні цього слова.

***

 - Натане, що ти збираєшся робити? - Міра кидала на чоловіка стурбовані погляди. - Ти добре подумав?

- Так, Міро, я все вирішив. Подумати тільки, моя рідна сестра жива! Але я не встиг їй довести це. Мені потрібно більше дізнатися про неї, я хочу спробувати розшукати Енн, – наполягав Натан.

- Але як ти можеш ось так все покинути? Наш проект, станцію, мене, зрештою? Натане, йдеться про піратів, якщо ти будеш помічений у таких зв'язках – на своїй кар'єрі можеш поставити хрест! Це небезпечно для життя, Імперія на межі війни!

- Міро, я не можу інакше. Не така я людина – я не кину її. Вона моя рідна сестра і я хочу, щоб вона знала, що у неї є справжній брат. Повернуся до вас, як тільки її знайду і обіцяю, що буду обережним. У мене буде підготовлена ​​команда, найшвидший корабель, обладнаний останнім словом наукової та військової техніки. Але спочатку я зустрінуся з тим хлопцем, який привіз її на «Азимут».

…

- Підсудний, Ілаю Бош, військовий трибунал ухвалив вам остаточний вирок. Встати, для оголошення рішення! – сталевим, ніби неживим голосом зачитав військовий комісар. – Вирок пом'якшили ваші заслуги та бездоганна служба. Ілаю Бош, ви розжалувані та переведені в рядові. Вам призначено приступити до служби в піхотних військах під командування генерала Пера. З огляду на напружену ситуацію на кордонах, Імперія не може розкидатися гарними солдатами. Сподіваюся, у вас було достатньо часу поміркувати про протизаконні зв'язки. Командування дає вам другий шанс довести свою відданість!

Ілай вислухав вирок спокійно, здавалося, він був готовий до цього. Ні жалю, ні розчарування на його обличчі. Його міцні плечі були розправлені, а в самій поставі читалося почуття власної гідності. Лише в глибині очей причаївся смуток, але це був інший сум, який зовсім не стосувався його місця служби. Поки тривали ці безглузді допити і нестерпне очікування вироку, він багато міркував про своє життя та про Енн. Ілай зрозумів, що Енн не можна приводити в його світ, де панує холодна бюрократія, байдужі законники та бездарна жорстокість військових. Дівчину, що виросла з піратами, ніхто і ніколи не реабілітує. Якщо вона потрапить у лапи до імперців, значить точно буде приречена на смерть. А це означає, що їм не судилося бути разом. І саме цей факт затьмарив усе його існування. Тепер йому це уявлялося саме існуванням, а не життям. Адже в його житті має бути вона.

У коридорі його гукнули на ім'я. Ілай здивовано обернувся, впізнавши того самого вченого.

- Привіт, Ілаю. Чув, що тебе відпустили. Ти головне не падай духом, - підбадьорливо посміхнувшись, такими знайомими очима, промовив Натан.

- Та мені, в принципі, зараз все одно, рядовий так рядовий, - повів плечем Ілай.

- Слухай, я прилетів спеціально до тебе. Нам потрібно поговорити. Це важливо. Ти не проти приділити мені трохи свого часу?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍