Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

-Вона знає, що я не брехав, коли говорив про свої почуття.

Обличчя віконтеси смикнулося, ніби вона хотіла заплакати.

-Чому вона сама не прийшла? Нехай би сказала мені в очі, що хоче, аби я забрався геть, і щоб Рональд лишався живим і цілим? - запитав Гаррі.

-Дуже ризиковано - відповіла віконтеса - Якщо вона буде тут і розмовлятиме з вами, це стане приводом для пліток і скандалу.

-Так, плітки нікому не потрібні - озвався Алекс - Ходімо вже, друже.

Він потягнув Гаррі за собою, але той мусив запитати останнє.

-Чому саме Рональд?

-Бо він був їй другом завжди - відповіла віконтеса - І йому все одно, хто її справжній батько. Ви ж знаєте про плітки щодо французького актора.

Гаррі тільки схилив голову.

Йому теж було все одно, але Лінду це не влаштувало. Їй було цього замало. Рональд мав гроші й статус. Зараз, а не колись. Ось що важливе для неї.

-Якщо ви побʼєте його ще раз, - продовжила віконтеса - я вже нічого не зможу для вас зробити. Але тоді правда випливе. Це буде катастрофа, першочергово для Лінди.

Ну що ж. Він завжди робив те, чого від нього хотіла Лінда. Навіть якщо й опирався її спробам керувати ним.

Гаррі не став запитувати, звідки Алекс дістав нові квитки на корабель. Ще й у другий клас.  Сестра Лінди, безперечно, купила їх, щоб врятувати репутацію своєї родини.

Він не готовий був приймати такі сюрпризи, але в нього ніхто не запитав. Він поверне всі кошти пізніше, коли заробить достатньо. Нехай ця подорож насправді йому більше не потрібна, але й лишатися тут уже немає сенсу.

Увесь вечір перед відплиттям він просидів у своїй квартирі на стільці. Не хотів лягати на ліжко й навіть дивитись на нього. В ньому ще лишався запах Лінди, й сліди її досі нестерпно бажаного тіла.

Яке тепер матиме Рональд.

Тільки заради Лінди Гаррі не повторив спробу вбити красунчика. Нехай вона вважає це весільним подарунком.

Хоча він був готовий віддати їй набагато більше. Тобто, все.

Він збирав якісь речі. Їхав у Дувр поруч із Алексом і Наталі, які тримались за руки й мило перешіптувалися. Все це було наче в тумані, бо мало б бути інакше, бо він мав би так само тримати за руку Лінду, називати її своєю дружиною та везти її вперед до нового життя.

Гаррі далі робив усе, як наче це було не його тіло. Він не відчував нічого, окрім болю всередині. Принаймні, той заповнював пустку, але так тепер буде завжди.

Тоді, коли він стояв на палубі корабля й думав про це, відчув, як усередині оживає лють. Тільки тепер не в бік Рональда.

Якщо Лінда ніколи не хотіла насправді бути з ним, навіщо дозволила дізнатись, яким буває справжнє щастя? Якби він ніколи не цілував її, не спав із нею, зараз було би набагато простіше.

Але тепер доведеться дуже довго заживляти те, що лишилося після того, як вона відірвала його від себе.

Гаррі зціпив зуби. Досі він нічого не хотів робити з коханням до Лінди, але воно більше не мало сенсу. Якщо вона змогла викинути його, як непотріб, він мусить зробити те ж саме.

-Часто це буває - сказав Алекс увечері, коли Наталі пішла вже спати, а вони довго сиділи й розмовляли - Жінкам може справді здаватися, ніби вони кохають, але потім, тільки-но починаються труднощі, все завершується. Для них це наче й нормально, якщо вони…легковажні.

Він хотів сказати інше слово замість останнього. Гаррі був близький до того, щоб погодитися.

-Це ненормально - сказав він - Привʼязати до себе, приростити ось так, зі шкірою і мʼясом. А потім просто відірвати.

«Може, не все так просто?» - шепотів внутрішній голос - «Може, потрібно було б прориватися до Лінди, спробувати побачити її особисто, вимагати пояснень?».

Не треба. Він уже бачив достатньо. І правда, нічого б у них не вийшло.