Маріанна Ласкава - Одна ніч з тобою змінить Все, Маріанна Ласкава

Екран мигнув повідомленням. Надійшло від Діми. Я трохи здивувався — він не часто пише просто так. Розгорнув листування і прочитав:

- Привіт Єгоре, як ти там?

Сама фраза викликала усмішку. Так типово для нього — наче ми не бачилися тиждень, а не кілька днів.

- Привіт Діма, все добре

- радий це чути, але в мене тут проблема

Я нахмурився. Мені взагалі не потрібні були зайві клопоти сьогодні. Не зараз.

- що таке?

- її подруги заявилися до мене, з питаннями

Я закинув голову назад, видихнув. Подруги. Знову. Я знав, що вони люблять Вікторію, але інколи вони були занадто допитливими, особливо коли справа стосувалася мене.

- І що ти сказав?

- правду

Я замружив очі. На мить зупинився. Не образа, навіть навпаки — я йому вдячний.

- молодець.

- Ти ж не сердишся?

- ні, вони б все одно б від неї потім все дізналися, а так хоч не будуть її дошкуляти, і нам заважатимуть проводити час разом, настрій їй псувати цими питаннями, а злою я її не хочу бачити, лише щасливою

Це була правда. Я хотів, щоб ці дні були для неї особливими. Без зайвих запитань, без сумнівів, без того, щоб хтось порушував наш стан «лише ми двоє».

- зрозумів.

- Дякую, що сказав

- звичайно, приємного тоді вам відпочинку

- дякую Діма

- побачимось в понеділок?

- так

- Тільки сильно там не пустуйте ...

- та йди ти..

Я посміхнувся, відклав телефон і обережно, щоб не порушити цей момент, поклав його на стіл. Потім ніжно притягнув Вікторію трохи ближче, поцілував у чоло, і, дивлячись у темряву номера, де через штори пробивалися мерехтливі вогні Парижа, я замружив очі.

Мабуть, я сам не помітив, як заснув — з думкою про те, що всі ці люди, що оточують нас, хочуть для неї лише добра. Як і я. І якщо всі мої дії, слова, плани — зроблять її щасливою, то кожна секунда цієї поїздки варта того.

І з таким почуттям — задоволення, любові, надії — я заснув поряд із нею.