Аліна Скінтей - Трон. Сяйво золота в темряві, Аліна Скінтей

— Адріане, я не можу покинути ці землі на довгий період, — промовив він, його голос став тихішим, але в ньому звучала неприхована втома. — Я прив'язаний до сховища, як і кожен старший син у нашій сім'ї. Це прокляття діви, яке ми несемо. З дня, коли діва прив'язала мою пращурку, зробивши її хранителем, ми приречені залишатися поруч із цим місцем. Я навіть не маю змоги піти далеко від цих стін.

Він опустив голову, його погляд ковзнув по старих килимах, що вкривали холодну кам'яну підлогу. На якусь мить тиша знову поглинула їх обох, як тяжке покривало, підкреслюючи глибину їхньої розмови.

Адріан хитнув головою, все ще намагаючись осмислити почуте, і подивився на Лукаса з недовірою:

— Ти не старший син, — буркнув він, його голос став тихішим, наче тепер він сумнівався в кожному своєму слові. Він поглянув на господаря маєтку, мов на того, хто несе відповідь на питання, що ніколи не дає спокою.

— Бо мій брат захотів отримати камінь вічності, — Лукас різко підвів голову, і його очі заблищали, відображаючи ледь помітний відблиск старого болю, що приховувався за його байдужим виглядом. Його руки на мить затремтіли, поки він згадував давно минулі події, які перевернули його життя. — Він вирішив, що зможе обдурити долю, що зможе володіти тією силою, яку ми мали лише охороняти. І ось чим усе це обернулося, — його погляд на мить розм'як, згадуючи брата, якого втратив, і він зітхнув, мов видихаючи тягар, що носив усе своє життя.

Лукас на мить замовк, дивлячись вдалечінь, наче розглядав примарні картини минулого, які виринали у спогадах, а потім знову перевів погляд на короля. Його слова знову стали твердішими:

— Тільки Сільсія може увійти в сховище, — промовив він, вимовляючи кожне слово з гіркою визначеністю. — І якщо вона справді саме та, в чиїх жилах тече кров старшого сина діви, вона зможе взяти камінь вічності і винести його з цього проклятого місця.

Адріан замовк, глибоко замислившись. Тіні на його обличчі стали ще темнішими, а погляд - ще більш затуманеним. Він розумів, що всі його плани та амбіції залежать від чогось, що виходить за межі його розуміння і контролю. Але в його очах все ще жевріла надія, і він не був готовий відмовлятися від своїх задумів так легко.