Валерія Дражинська - Я хворий тобою, Валерія Дражинська

"- Я не..."

"- Кать, не парся! Таке чудовисько, як він і його батько, за визначенням не можуть бути моїми родичами".

Дідько, та тут цілий мексиканський серіал вимальовується!

"- Як?"

"- Я з дитбудинку. Мене удочерили Жаровські в десять років. Віктор Володимирович тоді в мери балотувався. Але компанія погано йшла. Дружина його, покійна Надія Михайлівна, дуже дівчинку хотіла, але, коли народила Кирила, лікарі заборонили їй більше народжувати. І тоді вони вирішили удочерити красиву дівчинку. Він - для картинки ідеальної щасливої сім'ї, типу забрав до себе осиротілу племінницю. А вона... Вона зробила мене щасливою, рівно на два роки, аж доки не померла", - Міра розповідала все, як нещодавно Катя в машині, - байдуже, дивлячись убік, - "Після її смерті ставлення "родичів" до мене не змінилося, усе та ж сама байдужість, на межі спілкування з меблями. Щоправда, у фінансовому плані мене ніколи не обмежували. Відразу після дитбудинку начепили брюлики у вуха і на шию. Усе-таки племінниця мера завжди має мати вигляд на всі сто. У шістнадцять з'явилася Свєточка, нова дружина Віктора Володимировича. Життя стало більш барвистим від її вічних причіпок і їдких зауважень. "Дядькові" було фіолетово на ставлення нової дружини до мене. Навіть частенько став її підтримувати. І, раптом, Кирило почав мене захищати. Виявляти до мене інтерес. Брати скрізь із собою. Піклуватися. Він був такий добрий і терплячий до мене. Звісно, після чотирьох років самотності я не встояла. Закохалася. Перший поцілунок на мій сімнадцятий день народження. Перші зізнання в коханні. І одразу зрада", - Міра натягнула губи в усмішці, симулюючи емоцію, "- Я тоді чула їхню розмову, точніше сварку. Віктор Володимирович уміє пригнічувати людей. Кирило сказав йому, що хоче зі мною одружитися, коли мені виповниться вісімнадцять. Уявляєш, що почалося?! Для всіх ми двоюрідні брат і сестра. Як же так зганьбити ідеальну сім'ю Жаровських?! Кирило здався, навіть якось швидко, по-моєму. Прийшов до мене і просив потерпіти, він щось придумає. "Улюблений дядько" тоді вперше побив мене. Я місяць пролежала вдома в ліжку. А зламану руку на вашому весіллі пам'ятаєш? Вона не встигла зажити. Найогидніше смішне - Кирило мене вперше зґвалтував на вашому весіллі. Завалився п'яний і позбавив мене цноти. І мій принц-рятівник перетворився на тварюку, яка зі своїм батьком тримала замкненою мене в одній кімнаті з вересня до кінця червня, типу я в Англії на навчанні, а потім випускала в люди, типу я приїхала на канікули. Знаєш, що поки що рятує мене в тій кімнаті від божевілля? Стас. Він приносить мені разом із їжею щодня нові книжки. Я вже одну можу за пів дня прочитати, якщо тільки одна дрібніша потвора не прийде ґвалтувати, так як вона захоче, або старша потвора не прийде відігратися за погано пройдений день, монотонно б'ючи мене, спасибі, хоч не ґвалтуючи. І все виною те, що я, тварюка безрідна, взята для красивої картинки, посміла зазіхнути на щось більше".

'- Слава, я...'

  '- Ти хотіла знати, ти знаєш! Та й ще, ти ж знаєш, що Кирило не любить презервативи. А від протизаплідних я поправляюся, що йому теж не подобається. У результаті два аборти. І діагноз - я ніколи не зможу мати дітей'.

Запис закінчується.

Вмикаю холодний розум, ігноруючи почуття, що нахлинули. 

- Що було далі? - не можу аналізувати, не маючи повної картини того, що сталося. 

- Дурепа я, - зло усміхнулася Катя, - Пожаліла її. Чисто по-людськи. Знай я тоді, що все так складеться, у житті не стала б їй допомагати.

Я пропускаю повз вуха це висловлювання і чекаю на продовження. Воно настає після гіркого зітхання.

- Як ви зрозуміли, я запропонувала допомогу. Слава дала координати друга з дитбудинку - Олега. Я його знайшла. Він сам придумав як її витягнути, підлаштувавшись під ситуацію. Організувати нові документи для нього не було проблемою, оскільки він працював у поліції. З мого боку були необхідні гроші, взяті для підстраховки у батька. Він ніколи не контролював мої витрати.

- І який був план?

- Ми з Кирилом збиралися в Італію на відпочинок. Він не дуже хотів летіти, боячись залишити свою дорогоцінну Славу. Я запропонувала взяти її з собою. Він, ясна річ, одразу вхопився за цю ідею. Віктор Володимирович спочатку був проти. Свекор дуже боявся розголосу в разі її втечі. Але мій батько його переконав, у них ще були спільні справи. Усе йшло за планом - ми опинилися на орендованій яхті в Сардинії разом з одним охоронцем і ще однією парою. Нашими друзями. Олег на невеликому катері тинявся десь неподалік, не надто далеко, але й не надто близько. Слава мала вночі доплисти до нього і назавжди зникнути. Типу потонула. Від берега ми були досить далеко. З вечора ми методично всіх споювали. З охоронцем було важче, спочатку він відмовився пити, але Кирило, випивши, подобрів і сам змусив того пити. До півночі всі були п'яні, крім мене і Слави. Ми розбрелися по каютах. Від нервів я не могла заснути. Усе мало статися о третій годині ночі...

Вона настільки занурилася в себе, що не помітила сльози, які покотилися у неї з очей.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно