Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

- Я нікуди не піду, - видавила вона тихим шепотом.

- А тебе ніхто й не питає. Не підеш – змусимо! – відрізав брат.

Сеярін йшов попереду, за ним слухняно плентався Тіар, потім Енн, а позаду тупав Лакур. Енн брела на слабких ногах, переставляючи їх автоматично, зараз її свідомість була далекою від її тіла. Іноді вона спотикалася об коріння горбатих дерев та падала на павутиння. Коли вона розтяглася на землі востаннє, то піднятися вже не змогла. І тоді Лакур, сумно зітхаючи, взяв її собі на плече і мовчки поніс далі. Лакур переживав за неї сильніше за всіх, не уявляючи, як тепер Зур, який мучиться жадобою помсти та крові, уживатиметься з їхньою сестрою. З іншого боку, Лакур розумів муки Енн, він теж тонко відчував свою сестру, як і Сеярін, але тільки на відміну від Сеяріна Лакур умів страждати. Час від часу він шумно зітхав та хитав своєю рудою волохатою головою, підводячи очі до неба.

 …

 Чагарські знахарі почали чаклувати над Енн та Тіаром, роблячи на її погляд безглузді маніпуляції та процедури. Вона байдуже з усім погоджувалась, слухняно виконуючи всі їхні ритуали. Кілька днів знахарі підсаджували на певні точки її тіла якихось павуків, чиї укуси мали цілющі властивості. Сліди від укусів жахливо пекли та свербіли, але Енн і цього не помічала. Потім її занурювали у глибокий чан із теплою лікарською смолою, де вона мала сидіти годинами. Після чого її змушували ставати під струмені водоспаду, вдихати неприємний їдкий дим та пити гіркі відвари. Все це вона робила механічно, навіть не аналізуючи ці варварські методи лікування. Тому що всі її думки перебували в повному безвиході та збентеженні. Здавалося, що це кінець! Далі обрив та тривалий політ у прірву. Енн не бачила далі свого майбутнього. Вона втратила своє місце в цьому світі, а розчарування забирало сили боротися. Тому вона не бачила жодного сенсу і у своєму лікуванні.

Хоча щось у ній стрепенулося, коли через п'ять днів за ними повернулися Мак та Лакур. Вона глянула на них своїми запаленими великими сумними очима й тихо запитала:

- Як він?

Замість відповіді Мак виразно закотив очі і похитав головою.

Це означало, що Зур продовжував кипіти від гніву, зриваючи свою агресивність на кожному, хто траплявся йому під руку.

- Знахарі сказали, що вони безсилі стосовно нашого батька. Його свідомість не піддається їхньому лікуванню. А ось ти, як висловилися вони, видужаєш, коли сама цього захочеш, - сказав Лакур, - так що нам більше на цій планеті робити нічого.

- Зур сказав привести нас назад на корабель?

- Ні, Енн, він нічого про це не говорив. Він взагалі, чи знаєш, якщо не репетує, то не розмовляє зовсім. Ми самі вирішили, що настав час збиратися та відлітати. Сподіватимемося, що він не уб'є тебе, як тільки побачить, – стурбовано, але стримано відповів Мак, спробувавши відобразити на своєму обличчі щиру підтримку.

Коли вони дісталися «бронтозавру» вже згустилися сутінки, і сяйво перших вечірніх зірок перегукувалося з мерехтінням жуків, що світяться в траві. Брати почали готуватися до польоту.

- Давай, Енн, заходь і ховайся у своїй каюті, Мак встановив там спеціальний замок. Зура поки що немає на кораблі, він десь вештається, - шепнув їй Сеярін.

- Ніякі замки його не зупинять, якщо він захоче увійти, - буркнула вона. - Може, варто ще поговорити із ним? Спробувати переконати та заспокоїти?

- Це самогубство, але справа твоя. Далеко не відходь і будь на зв'язку, - пробурчав Сеярін.

Знайти Зура було не складно. Прорваний у павутинні тунель привів її куди треба. Поки вона йшла до нього, її тіло з кожним кроком вкривалося морозом, а ноги ставали ватяними, це було одне й те саме, що йти без зброї в печеру до гірського ведмедя.

Зур лежав на землі, закинувши руку за голову. Йому навіть не треба було дивитися, хто наближається, він безпомилково визначав їх усіх по кроках.

 - Забирайся!!! Я не хочу тебе бачити! Не спокушай мене зламати тобі шию! - Злісно та зневажливо кинув він.

Але Енн не збиралася йти. Саме зараз розпочиналася справжня битва на міцність! Вони або повинні будуть витримати перевірку їхніх незрозумілих стосунків, або програти, і тим самим приректи себе на вічну кровоточиву порожнечу.

- Що, не все ще розповіла? – заскреготавши зубами, прогарчав Зур, приймаючи свій природний образ химера, розгніваного ящера, звертаючи на неї свої чорні, сповнені прихованої загрози, очі.

Енн мужньо зустрілася з цими очима, опускаючись поряд із ним на землю. Його куртка була наполовину розстебнута і Енн помітила на його грудях п'ять косих глибоких і ще свіжих подряпин, ніби він намагався сам себе розірвати, терзаючи своє тіло.

- Що це? - Вона лише на мить доторкнулася до нього кінчиками пальців, але він відсахнувся від неї ніби обпалений, відштовхнувши її руку. - Зуре, послухай, адже я не боюся померти від твоєї руки. Я розумію, чому ти сердишся, я сама на себе злюся. Ну! Вдар мене! Але тільки раз, щоб більше я вже не встала. Чого ж ти чекаєш, химере? Я готова прийняти твій вибір, як і ти не готовий прийняти мене та зрозуміти!

- Ні, це ти не можеш зрозуміти, через що я злюсь! – вигукнув він. - Ти думаєш тільки про себе! Ненавиджу! Ти була моєю частиною, я завжди відчував, як б'ється твоє безглузде серце, де б ти не була! І зараз цю частину вирізали з м'ясом, розтоптавши мою честь! Ти кинула сюди грязюкою! - Вдаривши себе в груди, гнівно продовжив він.

- Не я, а ти думаєш лише про себе! Я завжди була віддана тобі, завжди моє серце належало тобі. Але людина не має влади над своїми почуттями, і ніхто над ними не має, ні ти, ні я. Це сталося, незалежно від моєї волі, так вирішило моє серце.

- Воно прив'язалося до людини, яку ти зовсім не знаєш! - З презирством сказав він, не зводячи з неї ненависного погляду.

- Не обов'язково знати. Любов не вибирає за якостями – вона приходить і все, без розбору, як хвороба чи благословення.

- Нісенітниця! Я не бажаю слухати це нікчемне марення!