astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

Останнім приміщенням, яке їй потрібно було прибрати, виявилася кімната з медісек-камерою. Вкотре важко зітхнувши, дівчина рушила туди, але наступної миті на шляху їй трапився високий і дуже симпатичний хлопчина одягнений у помаранчево-сірий робочий комбінезон техніка та червону кепку. Він дещо зверхньо глянув на дівчину-покоївку і гидливо скрививши губи, промовив:

- Аелін, ти хоч би того свого бісового намордника натягнула, а то від споглядання твоєї потворної пики у мене апетит зник.

- І тобі доброго ранку, Даміано, - промовила покоївка, одягаючи на обличчя маску. – А звідки ти йдеш?

- З медичної кімнати, - дещо роздратовано промовив технік. – Там взагалі неможливо працювати! Тхне так жахливо, наче у загидженому туалеті!

- Чому?

- Та нова менеджерка там заблювала усю підлогу, а мені потрібно лампу замінити!

- Ну, то й замінив би, - знизала плечима Аелін. – Який стосунок блювотиння тієї панянки має до звичайної лампи на стелі?

- Тож гидко як!

- Які ж ми ніжні… - дещо уїдливо промовила дівчина і застигла на місці.

- Чого стоїш? Іди і прибери там, а потім покличеш мене.

- Слухай, Даміано, я хоч і не красуня і не вмію гарно підлизуватися до таких ловеласів як ти… - спокійно продовжувала говорити дівчина. А наступної миті люто та голосно гаркнула: - Де мій робот-прибиральник?! Ти вже стандартний місяць лагодиш його, а я тягаю за собою той клятий важкий саморобний пилосмок, який ти мені дав! Мені що, хазяїну поскаржитися, щоб він тебе вигнав звідсіля під три чорти за неробство? Марині ти за півгодини відремонтував обладнання!

- Навряд чи тобі це вдасться, - уїдливо вишкірився хлопець. – Бос, мабуть, вже покинув планетоїд і повернеться сюди дуже нескоро. Якщо у тебе є якісь претензії до моєї роботи чи скарги, то звертайся з ними тієї п’яної білобрисої дурепи. А стосовно твого робота можу сказати, що він не підлягає ремонту. Тож проси ту бісову хвойду, щоб придбала тобі нового. А, поки-що бувай і прибери за нею.

Щоб більше не слухати скарг від покоївки, технік швидко чкурнув геть, а вона лише встигла гнівно пробурмотіти йому услід:

- А нехай тобі! Нероба! Бабій клятий…

Аелін вже давно звикла до подібного ставлення, тому швидко забула про образу і нарешті пішла прибирати у медичній кімнаті. Всередині справді був невеликий безлад, але резервуар самої медісек-камери вже був автоматично продезінфікований та простерилізований. Залишилося лише зачинити кришку і вимкнути блок живлення.

Як тільки дівчина торкнулася невеликої панелі керування, поряд з нею відразу ж спалахнув невеликий голографічний екран. На ньому вмить відобразилась інформація про стан здоров’я останнього пацієнта. Те, що побачила покоївка дуже здивувало її, особливо останній запис та крихітне зображення ембріона унизу.

- То та дівчина – вагітна… - прошепотіла Аелін. – І, судячи з цих записів, зрозуміло, що її дитя у дуже великій небезпеці. Вона може його втратити… Який жах! Невже їй зовсім не шкода свого малюка?! Звісно, це – не моя справа, але я залишу цю інформацію для нашого лікаря. Сподіваюся, що до його повернення з сусіднього планетоїда, не станеться непоправне…

Потім покоївка розпочала прибирання. Оскільки, вона завжди ставилася відповідально до своїх обов’язків, то старанно та до блиску протерла усі поверхні, які були у медичній кімнаті та ретельно вимила і продезінфікувала підлогу, на якій до того справді знаходилося блювотиння, але його було настільки мало, що дівчині важко було збагнути те, чому технік так сильно переймався через нього. Скоріш за все, він просто хотів на комусь зігнати свою злість.

Потрібно було поквапитися, тому що постояльців у готелі ледь не з кожною годиною ставало все більше і більше. Тож, поки одні заселялися у номери, а інші - снідали, їй та іншим покоївкам потрібно було навести лад у їхніх номерах. Хай там як, а скрізь повинні були бути порядок та чистота.

Увесь робочий день був спокійним до тієї миті, аж поки не повернулася нова менеджерка. Вона, наче ураган, пронеслася коридором і ледь не збила дівчину з ніг. Замість того, щоб вибачитися, вона лише голосно прокричала:

- Скажи усім, щоб зібралися на задньому дворі. Це важливо, тому я хочу бачити увесь персонал.

- І Вам доброго дня, - пробурчала Аелін і рушила до своїх колег.

Оскільки добра частина постояльців вже відпочивала, а інші – знаходилися у місті та пиячили у тамтешніх барах, то ніхто з них навіть не помітив тимчасової відсутності більшої частини обслуговуючого персоналу. Усі працівники швидко і водночас неохоче  зібралися у назначеному місці та, ледь стримуючи своє роздратування, чекали на появу Пони. Вибору у них не було. Тож, щоб зберегти своє робоче місце, довелося виконувати її вказівки.

Ініційована нею нарада розпочалася через півгодини, оскільки сама вона прийшла з запізненням. Також, з її зовнішнього «пом’ятого» вигляду та підозрілого похитування, усі присутні зрозуміли, що вона була на підпитку. Тож, когось її поява у такому стані обурила, декого – звеселила, але, у будь-якому випадку, ніхто з працівників не сприймав дівчину серйозно.

Підозріло зиркаючи на неї, Мамуна раптом запитала свого чоловіка:

- Льово, коли вона знову встигла «нализатися»? Ти ж постійно був поряд, а вона ледве на ногах стоїть!

- Ти не повіриш, але у цієї клятої дівки справжній талант видурювати у людей будь-що. І, не лише алкоголь… Тож, я думаю, що її таки варто вислухати.

- Ти що, знущаєшся? – жінка була дуже здивована, почувши таку відповідь свого чоловіка.

- Аж ніяк, - спокійно відповів той. – Її план з оптимізації роботи наших закладів доволі реалістичний та економний. Тільки, щоб втілити його у життя, нам усім потрібно буде згуртуватися та плідно попрацювати. Також, кілька сусідніх готельно-ресторанних комплексів, які ми встигли відвідати, вже переповнені, а люди та гуманоїди продовжують прибувати на планетоїд. Тож, зараз маємо непоганий шанс добре заробити і навіть тут дещо обновити.