Валерія Дражинська - Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська

- Ні, маленька! - піднімає, розвертає до себе та примушує стати на коліна, - Ти знаєш, що потрібно робити.

Слухняно відкриваю рота то облизую голівку, рукою стискаючи біля основи. Відчуваю його солоноватий смак змішаний з моїм. Мені не неприємно, а навпаки - голова затуманюється від первісної похоті. Заковтую максимально допустиму для себе довжину. Не входить і половина. Як ця громадина вчора у мене помістилася?! Рухаюся назад та вперед, допомагаю собі язиком. Облизую. Смокчу. Я не думаю, дію на інстинктах, сама вмираючи від бажання. Одна його рука напружено лежить у мене на голові, ніяк не контролюючи процес. Друга впирається в шафу. Спалахом виникає картинка, де біля блакитного басейну перед ним на колінах стояла Аня. Виникає та зникає. Контраст очевидний. Намагаюся взяти глибше...

- Бл*дь! Каріна! - гарчить він.

Ривок угору та я вже на ліжку. За мить він нависає зверху, закидає ноги собі на плечі й різко входить у мене. Прогинаюся в спині й кричу, знову кінчаючи лише від проникнення. Батур нахиляється та впивається в мої губи. Жорстко цілує та так само жорстко трахає. Саме трахає. Більш відповідне слово тому, що відбувається, підібрати неможливо. Знову гублюся в часі та просторі. Насолода стає незбагненною.

- Давай, маленька! Ще раз зі мною! - його глухий наказ накриває нас двох хвилею позамежного задоволення.

Буду дуже вдячна за зірочки) А то щодня купу переглядів, але багатьом важко оцінити безкоштовну працю автора(

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно