Валерія Дражинська - Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська

22

Цього разу я прокидаюся з посмішкою на вустах. Між ніг приємно ниє. У вікно яскраво світить сонце. Це ж скільки я проспала?

Озирнувшись та переконавшись, що Батура немає в кімнаті та й у ванній, я відчула двоякі почуття. З одного боку, полегшення - не доведеться зараз йому в очі дивитися. З іншого - розчарування, все ж хотілося конкретики, а за його поведінкою я відразу б зрозуміла, що до чого.

Вирішивши не морочитися, я солодко потягнулася й одразу ж зі стогоном перевернулася, зариваючись обличчям у подушку. Згадала його слова перед тим, як я вирубилася. "У тебе є п'ять хвилин, щоб відпочити! Я все ще хочу тебе!". Дідько! Незручно вийшло! Хоча... Чому я парюся? У мене взагалі-то виснаження організму було. Температура велика. Дві доби без свідомості провалялася. І завершальний акорд - фантастичний секс із кількома оргазмами. Думаю, він і сам усе це розуміє.

Обіцяний одяг знайшла на кріслі. Прихопивши його, пішла в душ. Впоравшись з усіма процедурами, швидко натягнула черговий спортивний костюм.

Вхідні двері виявилися незакритими. Біля кімнати сидів мій недавній охоронець - офіціант, ліниво гортаючи телефон.

- Доброго ранку!

- Добрий..., - повернувся та зміряв мене зацікавленим поглядом, - день!

- А де Батур? І коли він буде? - по піднятим у здивуванні бровам я зрозуміла, що злегка переборщила.

- Він мені не доповідає про своє пересування, - все ж таки відповів він, красномовно кивнувши в бік кімнати, щоб я зайшла назад усередину, - Тобі зараз поїсти принесуть.

- Не хочу, - невдоволено буркнула я.

Моє ув'язнення змінило лише місце локації.

- Каріно, ти ще не зрозуміла, що накази Батура не обговорюються? - усміхнувся охоронець, - До речі, мене Коля звати.

- Дуже приємно, Миколо, - єхидно видала я та голосно грюкнула дверима.

Точніше, спробувала. Важкі двері м'яко зачинилися за моєю спиною.

- Дбайливий який! - обурено тупнула ногою й одразу скривилася, взуття цього разу мені не видали.

Обвела кімнату зацікавленим поглядом, вирішуючи, чим би себе зайняти. На стіні висіла величезна плазма. Ну, ось і розвага. Поруч лежав дивний пульт. Промучившись певний час, я все ж змогла ввімкнути велетень. Але на мене чекав облом. Був потрібен пароль.

До кімнати без стуку зайшла Алекс.

- Привіт, Каріно! Як самопочуття? - з незмінною посмішкою звернулася вона до мене.

- Привіт! Добре.

Як і минулого разу дівчина поставила рознос на тумбочку біля ліжка, випромінюючи саму дружелюбність. Може вона по дівчатах? Навряд чи! Тут же відкинула дурне припущення. У погляді нічого подібного.

- Алекс, а ти випадково не знаєш пароль? - я кивнула на плазму. А раптом?

- Ні, звісно! - усміхнулася вона.

Розчаровано зітхнувши, підійшла подивитися, що сьогодні в меню. Від достатку їжі та смачних запахів у животі забурчало. Ну ясна річ, за стільки часу лише один бульйончик.

- Приємного апетиту! - чемно побажала Алекс та зникла за дверима.

Вгамувавши голод і дочекавшись, коли заберуть порожній посуд, я почала обережно вивчати кімнату. Усе одно більше робити було нічого. При цьому прислухалася до звуків за дверима, щоб не попастися. Зрештою, не витримавши, нахабно залізла до шафи. Навіть у мене такого порядку не було. Хоча я ще та чистюля. Ідеальні стопочки складеного одягу радували око. В іншому відділі висіли випрасувані костюми. Акуратно провела по них рукою.  Нюх дражнив його неповторний запах. Злегка нахилилася ближче, вдихаючи глибше аромат, та різко сіпнулася, почувши біля вуха жаркий шепіт:

- Мене теж збуджує твій запах, маленька!

Я з усієї сили заплющила очі. Було неймовірно соромно. Ну як так він безшумно підкрався?

Тверда рука обхопила талію та смикнула на себе. Друга відчутно обхопила шию.

- Чи ти щось шукала?

- Ні..., - я судомно ковтнула, - Ні! Я просто...

А що "просто" я не уявляла, як пояснити! І не могла визначити, чого зараз у мені більше - страху чи збудження. Усе ж таки другого, зрозуміла я, коли Батур, сильно прикусивши потилицю, штовхнувся в мене своїм збудженням. Хрипкий стогін вирвався мимоволі. Ззаду пролунав самовдоволений смішок.

- Що просто, маленька? - рука з талії поповзла вгору та, смикнувши замок олімпійки, обхопила голі груди. Пальці одразу ж взялися смикати сосок. 

- Я..., - думки змішалися, із себе вдалося вичавити лише останню літеру алфавіту.

- Карііііна, - сексуальним шепотом простягнув він моє ім'я та боляче вщипнув за чутливу горошину. Хаотичні імпульси, що гуляють тілом, об'єдналися та разючою хвилею вдарили в низ живота, де й так уже все горіло, - Ти мене вчора так обламала! Роздражнила та заснула. Доведеться відповідати!

Його голос, як і те, що він робить, зводило з розуму. Батур зсуває нас трохи вбік. Нахиляє мене та змушує руками вчепитися в полицю. Легко стягує штани й відкидає вбік. Змушує розсунути ноги. Пальці розмазують мої об’ємні виділення по всій промежині, лише зачіпаючи клітор. Незабаром головка члена замінює їх. Але він не входить у мене. Дражнить, повторюючи рухи руки. Свідомість давно затуманена. Залишаються лише голі відчуття. Пхикаю та піддаюся назустріч.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍