Влада Клімова - Пообіцяй забути, Влада Клімова

Вона пошукала очима що-небудь і раптом схопилася за телефон. Ясно, що Процюк їй відповів. А хіба на зоні працює мобільний зв’язок? Ого! Ще і як працює!

Перші слова з вуст Лариси - то був відбірний мат. З них Дем'янович зрозумів, що жінка побачила відео й похвалив себе за правильний вибір.

– Привіт, Ларочко! Здається ти вже увімкнула ноутбук? Так красуне? – підливав гарячу смолу в казан страждань Тарнавської вправний маніпулятор.

– Кажи, поганцю, що робити? Все на світі зроблю... Життя віддам аби лишень стерти оту гордовиту посмішку з фізіономії самовпевненого капіталіста, – неочікувано швидко зайняла потрібну Дем’яновичу позицію колишня коханка.

А далі події закрутилися, наче у страшному сні. Тільки нормальна людина, коли спить, на жаль, снів своїх не передбачає!

Строк Лара відсиділа чесно й ніяких порушень за собою не мала. А тому вона зняла з рахунка все, що там було й трішки привела себе до ладу. Та демонструвати справжню особистість вона не бажала. Тарнавська дещо попрацювала над зміною іміджу й замовила, через знайомого, закордонний паспорт. Склала валізку й помчала до Жулян, аби з аеропорту «Київ» взяти шлях до далекого краю.

Долетіла вона в Штати без особливих пригод. Ну, хіба що після прильоту в перуці ходити було страшенно жарко. Та скоро жінка позбулася її й зустрілася з афроамериканкою, на ім'я Леслі Джонсон.

У будь-кого наразі виникне справедливе запитання: як ці гадюки знайшли одна одну? Люди, а навіщо ж тоді Інтернет? Адже з часу, коли красунчик-Шеремет відмовив Ларі в сексуальних домаганнях та кліщем вчепився у свою довгоногу помічницю, Тарнавська весь час копала на нього компромат. Вона добре знала біографію підприємця. А вже про двох колишніх дружин навіть мені натякала, коли відмовляла закохуватися в нього.

Тільки француженка Мішель - Ларису геть не цікавила. Мерзотники якось відчувають взаємну отруту між собою. Ось і відшукала Тарнавська телефон Леслі та запитала: як тій живеться без грошей Шеремета? А в невиліковної наркоманки всі залишені Богданом гроші вже скінчилися й саме тому горе-модель зголосилася Ларі допомогти. Ні, не з туристичним оглядом Нью-Йорка, а з кривавою помстою нашій родині.

Розділ 45. Місія помсти

Давно в нас не було справжнього вихідного дня. Скажімо в порівнянні з деякими прошарками суспільства наша родина вважається заможною, але для цього треба багато чим поступатися.

Наприклад, успішний місцевий бізнесмен Богдан Шеремет часто підіймається раніше сонця та ганяє в справах по всій окрузі. Ні, він не примушує силоміць когось підписувати контракти. Але нескінченні презентації, лекції для новачків, наради щодо фінансового стану осередку та наявності необхідної продукції на складах – вимотують неймовірно.

І коли б не багаторічний досвід та звичка до стрімкого й насиченого темпу життя, його б надовго не вистачило. Але мій Вогник залишається собою, та як ввечері заходить у дитячу помилуватися нащадками, що вже сплять, очі Шеремета наповнюються щастям.

Саме тому в неділю я урочисто оголосила:

– Сьогодні ми нікуди не підемо! Будемо засмагати біля басейну, зробимо барбекю з рибки та традиційний шашлик. Погода просто чудесна!

– Кохана, я хотів на годинку з’їздити до офісу, але якщо ти наполягаєш, я згоден! – зручніше встановив мангал недалечко від басейну господар та пішов у дім за м'ясом. Мірчик вискочив до нас у піжамі й радісно заплескав у долоні над головою:

– Ура-а! Тато з мамою цілий день будуть вдома та ще й приготують нам шашлик. Люблю, пахуче смажене м'ясце! Нікусю, йди скоріше до нас! – простягнув він руки до сестрички, а вона радісно сміялася й прямувала в обійми брата.

Я повиносила з дому на стіл овочі та посуд і готувалася до нарізки салатів. Зателефонувала няні й сповістила, що в неї також вихідний до завтра. Скоро мій юний помічник посадив Вероніку до її високо крісла та почав допомагати мені розподіляти зелень.

Періодично, з татовим яскравим поглядом, він біг у бік мангала й контролював чи правильно Богдан наповнює шампури м'ясом і овочами. Ароматне вугілля тліло й розповсюджувало навколо такі соковиті пахощі, що сусіди за парканом точно заздрили нашому вихідному дню.

Вже був накритий святковий стіл і докладно розставлений посуд. Я спустилася до підвалу та принесла звідти пляшечку гарного сухого вина, що порадив чоловік. Вероніка уважно слідкувала за всіма та вже вимазалася шматочком дозрілого персика. Зараз я її перевдягну, бо чоловіки ще чаклують біля м'яса, а  рибка вже красується поруч з яскравими салатами.

Я принесла келихи для вина, а ватажок зграї разом з юним помічником, викладали апетитні підсмажені шматочки шашлику в спеціальне блюдо. Богдан налив нам вина, Мірчикові свіженького соку й, сяючи своїм хижацьким поглядом, почав виголошувати тост:

– Яка ж прекрасна в мене родина! Кохана дружинонько й діточки, Бог свідок, що я найщасливіша людина на землі. З вами мені все до снаги й кожного дня я готовий перевернути цілий світ, аби ми були здорові й щасливі. Саме такі, яких я бачу тут. Бережи нас Господь!

Мірчик вже знав, що треба встати та цокнутися з усіма присутніми. Ми ніколи не крилися, що приємне застілля може супроводжуватися легкою випивкою. А ще коли до нас на поляну приходили куми, котрі тут хрестили Вероніку, то хрещений предки якого були з Галичини, часто під чарочку викрикував: «Будьмо, гей...»

На терасі ми провели час до самісінького вечора. Плавали й засмагали, знімали відео, а ще хлопці катали Вероніку в човнику-качечці й маленька від цього була просто в захваті.

Осінній день видався по-літньому теплим, але вже коротшим і тому по всьому двору увімкнулося вечірнє освітлення. Вихідний промайнув на одному диханні й ми всі були готові до нових звершень...

Десь за зеленою огорожею тріснула гілка. Може просто впала з дерева, через те що була сухою? Після чергового запливу Богдан з Мірчиком весело розтерлися рушниками та в шортах повернулися до столу.

– Синочку, ти яке будеш морозиво на десерт? Мамі звісно шоколадне, з фруктами. А тобі бананове чи з ананасами? – поцікавився наш господар.

– Ваша величносте, я згоден на ананасове, – дзвінко пожартував хлопчик і тато пішов у дім за смаколиками.

Богдан завжди дуже обережний, але наразі я почула з кухні гучний звук падіння чогось металевого, а потім дивний шум і побачила: як з нашого дому на мене біжить незнайомий афроамериканець.

Я намагалася зрозуміти, що діється та інстинктивно притисла Вероніку до грудей. Але громило вирвав дитинку з моїх рук і цинічно жбурнув до басейну. Я впилася кігтиками йому в очі та сили були нерівні й він штовхнув мене на плити біля води.

Я впала й сильно вдарилася об них головою та втратила свідомість. А наш диво-синочок, що ніколи в житті не бачив подібних сцен, навіть у кіно, бо ми йому не дозволяли, не розгубився й кинувся за сестричкою до води.

Тим часом у будинку, посеред кухні, Богдан встиг обварити другого нападника свіжозвареною кавою й намагався відвернутися від ножа, якого непроханий гість заніс над ним.

Без кримінальних навичок бізнесмену Шеремету це давалося тяжко, але він тільки-но виголошував промову про захист щасливої родини, та й взагалі не вмів здаватися.

Поки злочинець хапався за обпечене обличчя, Богдан кілька разів приголубив його моєю улюбленою дерев’яною качалкою по голові. Шеремет бив доти, поки нападник не ослаб, а з голови його заструменіла кров. Він впав на підлогу й притих.

Тоді Богдан кинувся нам на допомогу. Він вибіг з дверей і в цей час я прийшла до тями та рачки поповзла в бік басейну, де борсалися наші діточки.

Зрозумівши, що подільнику не вдалося вбити господаря, мій нападник дістав звідкись пістолет і націлився на Шеремета. Та я не могла йому дозволити заподіяти шкоду Коханому й свідомо стала на лінію вогню. Миттю почула страшний пекучий біль і  подальші епізоди цієї халепи вже відбувалися без моєї участі...

Але ж історія поки не завершена й треба сказати, що той шурхіт з-за живої огорожі спричинила не суха гілка. Це причаїлися за нею дві потвори: Лариса й Леслі. Вони знімали побоїще на відео, аби потім відзвітувати Процюку й отримати за наші смерті грошову винагороду.

Тільки Лара не врахувала, що знаходиться вона не в Білій Церкві, а на території  Сполучених Штатів. Тут люди страшенно не люблять, коли хтось без їх дозволу, спричиняє гамір серед приватних володінь. І пильний сусід, ще коли побачив двох жінок, які ховаються за кущами – миттю набрав «911».

Саме в момент, коли прозвучав постріл, поліціянти з гучною сиреною вже під’їхали до наших воріт. Можливо злочинець злякався знайомих звуків, а може все ж вирішив закінчити розпочате й пальнути в господаря та я йому завадила.

Копи, почувши постріли, довго не панькалися й випустили в людину зі зброєю кілька куль. Богдан встиг повідомити, що в домі на підлозі з розбитою головою валяється ще один нападник і кинувся рятувати мене. Побачив свою дружину без свідомості, всю в крові, у Шеремета почався неприродний для нього істеричний напад.

А з-за зеленої огорожі поліціянти вже привели жінок, порушниць спокою. Леслі поводилася тихо, а Тарнавська виривалася й матюкалась останніми словами. Служителі закону вдягли обом на зап'ястки металеві прикраси й запхали до службового авто.

Скоро примчала швидка й мене під’єднали до всього, що необхідно. Богдану вкололи заспокійливе, а наш сміливий синочок ще тремтів від шоку й притискав до себе мокру сестричку та медикам він дозволив оглянути її. Маленька сильно плакала, бо злякалася стрімкого падіння в воду, але ні переломів та ніяких інших травм у неї не виявили.