Єва Басіста - Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста

Мене кидає в жар. Таке відчуття, що сиджу в гарячій ванні, де вода омиває кожний міліметр тіла та дає насолоду.

- За те що ти змусила мене зайти в холодну річку, то я хочу поцілунок, - вимогливо шепоче на вушко та фактично одразу обертає до себе.

Я нічого не встигаю зрозуміти. Тільки відчуваю, як сильно руками здавлює, а його сфокусований погляд спрямований в мої очі … А за секунду іншу руку зариває у волоссі, та швидко притуляється губами до моїх вуст.

Бере свій бажаний поцілунок. Проникає язиком до мого ротика, а у мене паніка. Блимають червоні лампи! Я не знаю, що робити!

Зовсім…

Бо це мій перший поцілунок!

І зараз таке відчуття, що знепритомнію від бурі емоцій та того, що фізично ловлю.

Це все для мене нове. І його дуже багато. Я не справляюся з цим усім!
Герман продовжує цілувати. І він поглиблює його. Не знаю, що робити. Як відповідати? Чи не відповідати?

Тіло трусить, серце нестримно гупає… Здається, що я зараз збожеволію.
Він припиняє свій поцілунок. Але не одразу віддаляє голову. Тримає свої вуста біля моїх. Торкається їх. Пестить своїми, викликаючи легкий лоскіт. Від якого у мене летить дах у прірву.

- Невже не сподобалося? - залишається на такій самій відстані.

Мовчу. Бо не можу щось сказати. Як я можу відповісти чи сподобалося мені? Це мій перший поцілунок. Я взагалі не знаю, що думати!

- Маргарито, ти чуєш мене? - віддаляється та уважно вглядається у моє обличчя, мов хоче знайти на ньому відповідь.

- Чую, - промовляю.

- І? - хоче почути від мене бодай щось.

- Я втомилася, - шоковано вимовляю. - Відпусти… Я… Потім… Завтра скажу…

Герман відпускає мене з обіймів, і, мабуть, дарма. Я зараз, мов п'яна. Ноги не тримають мене. Ледь не падаю, проте, на щастя, втримуюся. Вилітаю з його спальні та швиденько крокую до своєї, відчуваючи його глибокий поцілунок та пекучі доторки.