Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Жіночий роман » Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста 📚 - Українською

Єва Басіста - Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста

297
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Ти мене (не) підкориш. Книга перша" автора Єва Басіста. Жанр книги: Жіночий роман.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 38 39 40 ... 63
Перейти на сторінку:
Глава 12.1

Він мене не помічає, бо погляд опущений, а я розумію, що зовсім невчасно. Він був у душі. Про це свідчить мокре розтріпане волосся, поодинокі краплі на його тілі, а пікантні частини прикриті білим рушником, який тримається на чесному слові.

Складається враження, що один занадто різкий рух та все - впаде додолу та покаже, що мені не варто бачити.

Та і взагалі я не маю його бачити у такому відвертому вигляді. Біля річки було темно, хоч око виколи, а тут все видно… Мені ніяково. Я відвертаюся у сторону та відчуваю, що щоки починають палати.

Хочу вийти, але Герман, який підходить до темної шафи, зупиняє:

- Ти прийшла, щоб мовчки постояти та піти?

- Ні, - зупиняюся, але на нього не дивлюся. - Я прийшла поговорити, але дуже невчасно. Можу через десять хвилин зайти.

- Ти мені не заважаєш, - відчиняє  дверцята шафи та щось там шукає. - Я тебе слухаю.

Зачиняю двері та проходжу до кімнати. Можливо, я йому не заважаю, але себе відчуваю дуже  некомфортно. Мої очі проти волі «облизують» його тіло. Лізуть та з цікавості досліджують кожний сантиметр. Від нервів ховаю руки за спиною та зчіплюю в замок.

- Про що ти хотіла поговорити? - витягає зі шафи білу футболку та одягає. Мені від цього стає легше. Утім рано радію. Він скидає рушник, щоб одягнути білизну, і я бачу те, що… Одразу відвертаюся та обурююся:

- Мав би совість переодягатися при дівчині! Це невиховано! Ти у лісі виріс?

Хоч я обернулася, але ненаситна допитливість косить мій погляд. Та що це таке!

- А ніби ти там щось нове побачиш? - нічого його не бентежить. - Невиховано виходити на балкон у тому вигляді, який у тебе був вранці. Влаштувала охоронцям ранкову еротику. А мені щось не дуже хочеться бачити, як вони будуть радісно шепотітися про сідниці моєї майбутньої дружини.

Він бачив… І не тільки він. Трясця! Відчуваю, як червонію по саме волосся.

- Це випадково, - нечітко промовляю. Він тим часом вже одягає чорні штани та обертається до мене. Герман спокійний.

- І я не бачила, що на мене таращилися охоронці, - додаю та знову на нього дивлюся. - Так стояла не понад хвилину, а ти взагалі рушник скинув…

- Але я ж не на балконі стояв, - вигинає брови та підходить до мене ближче. Відчуваю від нього свіжість. До носа залітає запах гелю для душа та солодкий шампунь. Вони приємно лоскочать мої рецептори.

 - Чи тебе засоромив мій вигляд? Якщо так… То не знав, що тобі стане так незручно від цього чи злякає. Але ти ж прийшла говорити, мабуть, про інше? Правильно?

- Так, - підтверджую. А руки за спиною сильніше стискаються.

- І? - встає ще ближче та спостерігає за мною. Сірі очі пропалюють мене, і від чого ще більше не можу собі місця знайти.

- Я хотіла сказати, - починаю мовити, - що не хотіла, аби ти ліз до тої річки… Просто так ляпнула, бо мене дратує ця ситуація. А ти поліз, бо хотів цим щось довести, але в реальності це дурня. І ти це розумієш. Проте… Я чомусь почуваю себе виною перед тобою. Тому прийшла перепрошувати, але невинна у тому, що ти це зробив. Я ж тебе відмовляла, а ти не слухав…

Зупиняюся. Моє вибачення несеться не у ту сторону. Я думала його не так подати, але розхвилювалася, бо… Усе пішло не так. Гніваюся на себе!

- Мабуть, я краще піду, - розвертаюся. - Думаю, ти зрозумів, що я маю на увазі.

- Стій, - не дає зробити крок цим словом. - Не тікай.

Неочікувано кладе свої руки мені на плечі. Хочу обернутися, але не можу. Я застигаю.

- Я тебе ні в чому не звинувачую. Проте ти майстерно умієш розхитувати нерви, а до того я завжди тримаю слово. Ти сказала бажання - виконав.

- Це не було бажанням. Не перекручуй. І більше так не роби, - відчуваю, як ближче стає. Дихає мені у потилицю, а руки повільно сповзають із плечей. Вони без поквапу ковзають халатом. Минають ключиці, груди та зупиняються на талії. Я продовжую не рухатися, бо до кінця збентежена.

Я ніколи в житті не бачила голих чоловіків, а тим паче, щоб вони так близько стояли та торкалися мене!

Шкіру починає легенько кусати щось солодке, а п'ятки повільно терпнути. Він продовжує дрейфувати руками. Хоч халат має чималеньку товщину, але дотики гострі, мов по голій шкірі водить. А якщо без одягу стане це робити? Напряму торкатиметься?  Ні, ні, ні… Не про те я думаю!

Він повертається до плечей. Декілька секунд тримає на них. Немов думає, що чинити далі. Чи, мабуть, чекає від мене якоїсь реакції. Проте покірно стою. Я не можу рухатися, а тим паче щось сказати. Зараз мені це не під силу.

Герман продовжує діяти. Відгортає моє волосся на лівий бік, руки впевнено садить на талію, а трішки прохолодними вустами торкається шиї.

Я ледь помітно сіпаюся, а тіло повністю стає кам'яним від хвилі мурашок, які табунцем пробігаються. Зображення перед очима покривається серпанком, а думки перемішуються. Я не розумію, що відбувається! Зовсім!

Після цього легкого доторку, то дарує сильніший. Повноцінний вологий поцілунок у шию, а руки міцніше притискають моє тіло до нього. Відчуваю його тепло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 38 39 40 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста"