Ірен Васильєва - О, мій Бос, Ірен Васильєва

- Ось ти як зі мною?

- Мам, не змушуй мене дзвонити батькові і просити втрутитися його у все це. Тобі чудово відомо, що створена тобою ситуація йому точно не сподобається.

Та гнівно блиснула очима.

- Добре. Я зараз піду. Але знай, на цьому розмова ще не закінчена.

Зачинивши за матір'ю двері Майкл зайшов у вітальню сподіваючись що Елізабет все ще спить. І не чула все те, що тут наговорила його матір.  Але на велике його розчарування вона вже не спала.

Обійнявши подушку, дивилася у вікно, уникаючи дивитися йому в очі.

Провівши руками по обличчю, намагаючись трішки заспокоїтись, сів поруч з нею на диван.

Так, відчуваю наша розмова. Яку вже не минути буде ще важчою ніж я собі уявляв.

Що ж, дякую тобі мамо, що підкинула масла у вогонь що вже і так гарно палав.

Я вже купу разів пошкодував, що мав дурість з вечора зателефонувати матері. В надії, що вона зрадіє скорій появі онука.