Ірвін Ялом - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

років, а вона й досі його оплакує. Ба більше, через стосунки з психотерапевтом вона зробила неправильний вибір і відтоді нещасливий шлюб отруював її життя.

«Обережно, Ернесте, — подумки мовив він, — не біжи поперед батька в пекло. Якщо перетворишся на мораліста-праведника, ти просто втратиш цю пацієнтку. Будь щирим; спробуй проникнути в її чуттєвий світ. І головне — навіть не думай поливати брудом лікаря Кука». Цього його навчив Маршал. Більшість пацієнтів відчувають сильний зв’язок із тими, хто схилив їх до сексуальних стосунків, а тому їм потрібен час, аби позбутися «залишків» такої любові. Дуже часто такі пацієнти міняють кількох психотерапевтів, перш ніж знайдуть того, з ким справді можуть працювати.

— Отже, ваш батько, брат і чоловік зрештою покинули вас, зрадили або ж загнали в пастку. А чоловік, до якого ви мали почуття, помер. Подеколи смерть теж сприймають як зраду, — Ернестові стало гидко від такого примітивного психотерапевтичного кліше, та за цих обставин то було найкраще, що він міг сказати.

— Я не думаю, що лікар Кук був радий померти.

Керол одразу пожалкувала про свої слова. «Не будь дурепою! — подумки гаркнула вона. — Ти хочеш спокусити його, підчепити на гачок, то на біса це бурмотіння, якого дідька ти захищаєш “прекрасного лікаря Кука”, який є плодом твоєї уяви?»

— Вибачте, лікарю Леш… тобто, Ернесте. Я знаю, що йшлося не про це. Гадаю, саме зараз мені дуже бракує Ральфа. Я почуваюся дуже самотньо.

— Я розумію, Каролін. Ось чому ми маємо бути максимально близькими.

Ернест помітив, що її очі розширилися. «Обережно, — застеріг він себе, — вона може подумати, що ти хочеш її спокусити». І вже більш формально додав:

— Саме тому психотерапевт і пацієнт мають аналізувати всі нюанси, які стають на заваді їхнім стосункам — наприклад, ваше роздратування, яке я спричинив кілька хвилин тому. «Чудово, чудово, це вже набагато краще», — думав він.

— Ви казали, що будете зі мною відверті. Гадаю, мені хотілося б почути, чи ви засуджуєте його або ж мене?

— Ви справді хочете, щоб я відповів на це запитання, Каролін? — Ернест навмисно зволікав із відповіддю.

«Милостивий Боже! Невже я маю написати це великими літерами на лобі?» — подумки обурилася Керол.

— Ви нас засуджували? Що ви зараз відчуваєте?

— Щодо Ральфа? — Ернест знов ухилився від відповіді.

Керол кивнула і подумки застогнала.

Ернест відкинув усі вагання і сказав правду — здебільшого.

— Мушу визнати, що ваша розповідь мене спантеличила. І, гадаю, я справді його засуджую. Але я працюю над цим — мені не хочеться нічого приховувати; я прагну бути максимально відвертим з вами. Дозвольте пояснити, чому я почуваюся спантеличеним, — вів далі Ернест. — Ви сказали, що цей чоловік дуже вам допоміг, і я вам вірю. Інакше навіщо вам приходити сюди, платити купу грошей і приховувати правду? Тому я не маю жодного сумніву щодо ваших слів. Однак я не можу не зважати на власні емоції, не кажучи вже про професійну літературу та одностайну думку експертів моєї галузі, які змушують мене думати трохи по-іншому. Сексуальний зв’язок між пацієнтом і психотерапев­том неминуче зашкодить пацієнтові та зрештою завдасть шкоди його терапевту.

Керол добре підготувалася до такого аргументу.

— Знаєте, лікарю Леш… перепрошую, Ернесте… я скоро до цього звикну. Той факт, що психотерапевти є реальними людьми, до яких можна звертатися на ім’я, для мене дивина. Зазвичай вони ховаються за своїми титулами. На відміну від вас, вони ніколи не бувають щирими і людяними. Тож я хотіла сказати… Ага, згадала. Коли я вирішила до вас звернутися, я дозволила собі ознайомитися з вашими працями в бібліотеці, це моя давня робоча звичка. У такий спосіб я зазвичай перевіряю інформацію про лікарів, які мають свідчити в суді.

— І що?

— Я з’ясувала, що ви пройшли гарну підготовку з природничих наук, а також опублікували чимало праць у галузі психофармакологічних досліджень.

— І що?

— Гм, можливо, в цій ситуації ви просто нехтуєте своїми науковими стандартами? Скажіть-но, які дані ви використовуєте, щоб зробити висновок про Ральфа? Погляньте на ваші свідчення — це абсолютно неконтрольована вибірка. А тепер відверто: вона може отримати наукове підтвердження? Звісно, ваша вибірка пацієнтів, які мали сексуальні стосунки зі своїми психотерапевтами, складається з незадоволених людей, яким завдали шкоди, але тільки тому, що вони самі звернулися до вас по допомогу. А от інші — задоволені клієнти на кшталт мене — до вас не приходять, і ви й гадки не маєте, як їх багато. Іншими словами, вам відомий чисельник — пацієнти, які потребують психотерапії. А про знаменник ви нічого не знаєте, а це кількість пацієнтів і психотерапевтів, які мали сексуальний зв’язок; ті, кому допомогли, або ж люди, які не страждали внаслідок отримання такого досвіду.

«Неймовірно, — подумав Ернест. — Цікаво було б побачити її в роботі. Не хотілося б опинитися серед опонентів цієї жінки в суді».

— Ернесте, ви розумієте, про що я? Як гадаєте, я маю рацію? Скажіть чесно. Ви коли-небудь зустрічали пацієнта, звісно, крім мене, якому такі стосунки не завдали б жодної шкоди?

Його думки знову закружляли довкола Белль, пацієнтки Сеймура Троттера. Чи належить вона до категорії тих, кому це допомогло? Перед очима знову промайнула вицвіла світлина Сеймура та Белль. Ці сумні очі. Можливо, це справді пішло їй на користь? Хтозна, може, у підсумку вони обоє виграли? Чи це був короткочасний ефект? Ні, мабуть, ніхто не може сказати напевне, як воно було, а втім, ніхто й не знає, як вони зрештою опинилися разом. Ернеста роками переслідувала думка про те, коли вони вирішили оселитися на острові. Можливо, Сеймур врешті-решт вирішив її врятувати? Чи вони запланували це разом, значно раніше? Може, з самого початку?

Ні, він не міг поділитися цими здогадами. Ернест прогнав Сеймура й Белль зі своїх думок і, почувши запитання Каролін, ледь помітно похитав головою.

— Ні, Каролін. Я ніколи не зустрічав пацієнтів, яким це не завдало б шкоди. Попри це, ваша вимога щодо об’єктивності напрочуд слушна. Це допоможе мені уникнути бажання засуджувати, — Ернест затримав свій погляд на годиннику, а тоді додав: — Сеанс уже завершився, але мені треба з’ясувати ще кілька питань.

— Звісно, — просяяла Керол. То був гарний знак. «Спершу він попросив мене ставити йому запитання. На це не згодився б жодний досвідчений мозкоправ. До того ж натякнув, що відповідатиме навіть на запитання стосовно особистого життя — наступного разу я маю це перевірити. А ще порушує правила, виходячи за межі п’ятдесятихвилинного сеансу».

Вона вже ознайомилася з рекомендаціями АПА для психотерапевтів щодо того, як уникнути звинувачення в сексуальних домаганнях: слід установити чіткі межі, уникати «слизьких» тем, не звертатися до пацієнтів на ім’я, починати й закінчувати сеанси в точно визначений час. Майже кожна історія за участю психотерапевта, який зловживав службовим становищем, починалася з того, що він порушував п’ятдесятихвилинний ліміт часу — вона знала це як консультант, присутній під час розгляду таких справ у суді. «Ага, — подумала Керол, — тут зійшли зі стежки, там зашпорталися — хтозна, де ми опинимося через кілька сеансів?»

— По-перше, я хочу знати, чи не покинете ви мій кабінет з відчуттям дискомфорту після нашого першого сеансу. Як щодо потужних емоцій, що їх спричинила розмова про Джеда?

— Не Джеда, а Джеба.