Шекспір Вільям - Марні зусилля кохання, Шекспір Вільям

І не
затримуватись довго на одному й тому ж: зробив — і за інше. Цим
способом, цими хитрощами ловлять милих жінок, які й без цього
чекають, щоб їх упіймали. Таким ось чином чоловіки — ви оцініть
мої слова! — і набивають собі ціну.
Армадо Як ти придбав такий досвід?
Метелик За власні три гроші спостережливості.
Армадо "А напрямець?"
Метелик "Забутий коник-скакунець!"
Армадо Ти називаєш мою любов коником?
Метелик Ні, хазяїне, коник — це тільки жеребчик, а ваша
кохана — кобилка, і, мабуть, вона вже ходила в запрязі. Хіба ви
забули свою любов?
Армадо Майже.
Метелик Який недбалий учень! Вам слід серцем її запа-
м'ятати.
Армадо Вона біля серця, вона і в серці.
Метелик І поза серцем, хазяїне. Я доведу вам і це, й дру-
ге, й третє.
Армадо Що ж ти доведеш?
Метелик Доведу вам суть людську швидко і по всіх трьох
пунктах: вона кохана вашого серця тому, що ви можете на неї
тільки дивитися; вона у серці тому, що ви її любите серцем, і во-
на поза серцем тому, що ви серцем уболіваєте, бо не можете воло-
діти нею.
Армадо Всі три пункти потверджуються на мені.
Метелик Хай буде їх утричі більше, все одно нічого не
вийде.
Армадо Приведи селюка, хай віднесе мого листа.
Метелик Чудове доручення: лошак буде послом від осла.
Армадо Ха-ха! Що ти сказав?
Метелик А те, сеньйоре, що вам треба посадити цього
осла на лошака, бо він ходить занадто повільно. Але я вже йду.
Армадо Дорога не далека. Іди скоріше!
Метелик Так швидко, як свинець, сеньйоре.
Армадо Що це значить, мій любий вигаднику?
Свинець-метал тупий, повільний і важкий.
Метелик Minime *, пане мій, здається — навпаки.
Армадо Свинець — повільний.
* Менш за все (лат.).
Метелик Ні, швидкі у вас думки.
Чи бариться свинець, який лехить з гармати?
Армадо Солодкий дим риторики!
Це ж я — гармата, ти — ядро, і запущу
Тебе я в селюка.
Метелик Стріляйте! Я лечу.
(Виходить)
Армадо Дотепний цей юнак, хоч і різкий порою!
Зітхаю і в біді, о небо, я не встою,-
Відважність у мені змінилася журбою.
Та ось мій посланець.
Повертається Метелик з Довбешкою.
Метелик О пане мій, зламав оцей Довбешка ногу.
Армадо 3 посилки ти почни, відкинь загадку вбогу.
Довбешка Не треба посилки, не треба й гадити маззю.
Ох, сеньйоре, тут би допоміг подорожник, звичайний подорожник,
а не якась посилка.
Армадо Тй-богу, ти мене насмішив! Твої дурні вислов-
лювання розігнали мою тугу. І я легенько сміюся від напруження
моїх легень. О, вибачте, мої зорі! Невже цей неук сприймає мазь
за посилку, а посилку — за поштове відправлення?
Метелик А хіба вчені розуміють інакше? Чи в посилці
не може бути мазі?
Армадо Ні, паж! Це епілог чи висновок прикметний,
Що ясність надає всій мові попередній.
Ось приклад наведу:
Лисиця, мавпа, джміль — гуртом
Не бути парним їм числом.
Це — притча. Тепер — посилка.
Метелик Я додам посилку. Повторіть притчу.
Армадо Лисиця, мавпа, джміль — гуртом
Не бути парним їм числом.
Метелик Гусей четвірко підійшло,-
Та знов непарне їх число.
Терер я почну з п р и т ч і, а ви додайте посилку.
Лисиця, мавпа, джміль — гуртом
Не бути парним їм числом.
Армадо Гусей четвірко підійшло,-
Та знов непарне їх число.
Метелик Добра посилка з гускою! Чого ж вага ще ба-
жати?
Довбешка А гуску вміло збув йому хлопчак хороший...
Як сита, пане мій, то й варта ваших грошей!
Це діло нелегке-обшахрувать когось,
Посилку жиряу вам дістати довелось.
Армадо Стривай! А спірка в нас із чого почалась?
Метелик Та про Довбещину сказав я вам гомілку,
А ви нам — про посилку.
Довбешка Я ж подорожника тоді просив у вас:
Вам хлопець гуску дав — посилка ж удалась,
І цим скінчився торг.
Армадо Але скажи, як Довбешка пошкодив ногу?
Метелик Я розповім вам із почуттям.
Довбешка Ти ж не відчув цього, Метелику. Я сам передам
це в посиланні.
Це ж був я під замком, та кинувся спрожогу,
Спіткнувся об поріг і так пошкодив ногу.
Армадо Ну, годі розмовляти про цю матерію.
Довбешка Поки не витече матерія з моєї ноги.
Армадо Довбешко, я звільняю тебе від посту.
Довбешка О, приневольте мене зовсім не постити з якою-
небудь француженкою. Я носом чую якесь посилання, якусь гуску,
значить.
Армадо Клянусь моєю ніжною душею,, я мав намір ска-
зати, що даю тобі свободу, звільняю твою особу; ти був під ареш-
том, в ув'язненні, в тюрмі, під запором.
Довбешка Саме так, а тепер ви будете для мене проносним
від запору і випустите мене на волю.
Армадо Я дарую тобі свободу, випускаю тебе на волю
і замість того покладаю на тебе таке: віднеси цей знак уваги сіль-
ській дівчині Жакнеті.
(Дає йому листа)
А ось тобі компенсація,
(дає йому гроші)
адже найкраща нагорода для моєї честі — це те, що я завжди
нагороджую своїх підлеглих. Метелику, йди за мною.
(Виходить)
Метелик За вами я — мов хвіст. Прощай, Довбешко-панеї
Довбешка Солодкий він шматок! Лукавство незрівнянне!
Метелик виходить.
А тепер гляну на його компенсацію! Компенсація! О, так називаю-
ться по-латині три мідяки. Три мідяки — це компенсація. "Скільки
коштує ця стрічка?" — "Один мідяк".— "Ні, я дам за неї лише
компенсацію". І річ продають. Компенсація! Ця назва звучить кра-
ще, ніж французька крона. Я ніколи не буду ні продавати, ані ку-
пувати без цього слова.
Входить Б і р о н.
Бірон О, мій найлюбіший Довбешко! Ну й до речі я з
тобою зустрівся!
Довбешка Будь ласка, сеньйоре, скільки стрічок тілесного
кольору я можу купити за компенсацію?
Бірон А яка та компенсація?
Довбешка Звісна річ, сеньйоре, три мідяки.
Бірон Значить, і купити можна на три мідяки.
Довбешка Я дякую вашій честі. Бувайте здорові!
Бірон Стій, рабе! Ти мені потрібний.
Якщо здобуть мою прихильність хочеш,
Зроби для мене те, що я прошу.
Довбешка Коли накажете ту річ зробити, сеньйоре?
Бірон Сьогодні після полудня.
Довбешка Гаразд, я все зроблю. До побачення.
Бірон Але ж ти не знаєш, у чому річ.
Довбешка Дізнаюсь, коли зроблю.
Бірон Ти мусиш спершу дізнатися, дурисвіте.
Довбешка Тоді я завтра рано-вранці зайду до вашої м"-
лості.
Бірон Ні, це треба зробити сьогодні ж після полудня.
Слухай, служко, діло таке:
Сюди принцеса їде полювати,
А в неї в почті є шляхетна панна:
Ім'я ж їй — Розаліна, ніжне й миле.
Знайди її, віддай у білі руки
Цю таїну в конверті під печаттю.
Ось гонорарій твій — візьми та йди!
(Дає йому гроші)
Довбешка Гонорарій? Дуже приємний гонорарій. Кращий,
ніж компенсація. На цілих одинадцять сантимів з мідяком кращий.
О, який приємний гонорарій! Все зроблю, сеньйоре, точно, як ви
сказали. Гонорарій! Компенсація!
(Виходить)
Бірон Це я люблю? Я ж був бичем кохання,
Усмішок хтивих, млосного зітхання,
їх критиком суворим і дозорцем,
Учителем хлопчиська Купідона,
Суворішим від будь-кого зі смертних!
Сліпий, плаксивий та примхливий хлопчик,
Дитина й дід, і велетень, і карлик,
Правитель рим, владар тендітних ручок,
Помазанець сумних зітхань і зойків, ....
Державець знуджених гульвіс і трутнів,
Суворий князь спідниць і панталонів,
Суддівських виконавців імператор,
Що тут і там снують... Слабий я серцем!
1 мушу я йому капралом бути,
Носить пов'язку, як обруч блазенський!
Що? Закохався я і залицяюсь
До жінки, схожої на той німецький .
Годинник, що всякчас несправно ходить,
Хоч як би ти його не доглядав,-
І завжди лагодить його потрібно.
Найгірше те, що клятву я зламав
І з трьох таки найгіршу покохав:
Пустунку з оксамитними бровами,
Із кулями смоли замість очей.
Клянусь, не вберегти її від блуду,
Хоч Аргус буде євнухом при ній!
А я тужу за нею, жду її,
Благаю! Таж вона — це люта кара!
Той Купідон, якого я зневажив,
Мені ж і мстить — малий та всемогутній.
Що ж, виручать листи, мольба й хвала:
Ми любим ту, що доля прирекла.
(Виходить)

ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА 1
Там само.
Входять принцеса, Розаліна, Марія, Катаріна, Бойє, вельмо-
жі, слуги та лісничий.
Принцеса Хто ж там коня пришпорив так завзято,
На згірок злинувши? То був король?
Бойє Не знаю певно, думаю — не він.
Принцеса Хто б він не був, та в нього дух високий.
Гаразд, панове, скінчим наші справи,-
В суботу ми до Франції від'їдем.
Отож, лісничий, покажи нам хащу,
Де ми погратись можемо в убивство.
Лісничий Ходімо до гайка, там, на узліссі,
Влаштуєте прекрасне полювання.
Принцеса Прекрасна ж я, і прагну полювати,
Тому прекрасне буде й полювання?
Лісничий Даруйте, я не те на оці мав.
Принцеса Що? Ти ж хвалив, а це вже "ні" сказав?
То я уже й негарна? Будь ласкав!
Лісничий Так, гарні ви.
Принцеса Не лести й цього разу:
Краси нема — надія на прикрасу!
Візьми, свічадо, за прямі слова...
(Дає йому гроші)
Платить за лайку — справа світова.
Лісничий Таж ви — сама краса, повірте, панно.
Принцеса Мій дар красу мені вернув слухняно!
Порочать же красу за наших днів,
Бо хвалять лиш того, хто заплатив.
Подайте лук! Живу я добротою,
Але стріла хай стане тут лихою.
Ось я врятую честь свою в стрільбі:
Не влучу — значить, маю жаль в собі
А влучу, то для того, щоб явити
Своє мистецтво, а не ціль — убити.
Порою честолюбство де-не-де
До злочинів огидливих веде,
Коли заради гонору та слави
Ми серце зводимо на шлях неправий;
Так оленя уб'є моя стріла,
Хоча до нього я не маю зла.
Бойє Скажіть, хіба ж ті чортові жінки не ради
Пихи й хвальби стараються тримати
Під черевиком лагідних мужів?
Принцеса Повинні ми, скажу без зайвих слів,
Вславлять жінок, що гнуть чоловіків.
Входить Довбешка.
Бойє Ось брат із королівської громади.
Довбешка Добрий день усім вам! Будьте ласкаві, яка тут
дама над усіми голова?
Принцеса Ти можеш її впізнати, приятелю, бо решта без
голів.
Довбешка Ну, то котра тут найбільша, найвища?
Принцеса Та, котра найтовща і найрослїша?
Довбешка Котра росліша й товща всіх? Що правда, то
не гріх.
Якби ваш стан тонким був, як мій розум, дамо,
То поясок цих дів. згодився б вам так само.
Чи не найстарша ви, бо товща тут за всіх?
Принцеса Скажи, чого ти хочеш? Чого хочеш?
Довбешка Біронів лист несу для панни Розаліни.
Принцеса Ми, добрі друзі з. ним... О посланець сумлінний,
Подай листа! Бойє, ви вмілець розрізати,-
Розкрийте каплуна.
Бойє Я рад вам слугувати.
Тут інший адресат, і я вже розумію.
Це — до Жакнети лист.
Принцеса Чекать я не волію.
Хай слухають усі. Зламайте воску шию.
Бойє
(читає)
"Іменем неба свідчу, що ти — гожа, це безсум-
нівно; це істина, що ти вродлива, це сама правда, що ти приваб-
лива. Ти, найчарівніша за будь-яку чарівність, прекрасніша за вся-
ку красу, істинніша, ніж сама істина, зглянься на свого доблесного
васала.