Шекспір Вільям - Марні зусилля кохання, Шекспір Вільям

Переклад Михайла Литвинця

ДІЙОВІ ОСОБИ
Фердінанд, король Наварри.
Бірон
Лонгвіль — вельможі з королівського почту.
Люмен
Бойє
— вельможі з почту французької принцеси.
Меркад
Дон Адріано
де Армадо, дивак іспанець.
Отець Натанієль, священик.
Тупак, дозорець.
Олоферн, шкільний учитель.
Довбешка, блазень.
Метелик, паж дона Адріано де Армадо.
Лісничий.
Французька принцеса.
Розаліна
Марія — придворні дами принцеси.
Катаріна
Жакнета, сільська дівчина.
Вельможі і слуги короля та принцеси.
Місце дії — Наварра.

ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Парк довкола палацу короля Наварри.
Входять Фердінанд, король Наварри, Бірон, Лонг-
віль і Дюмен.
Король Нехай же слава, що в житті нас вабить,
Живе й на бронзових нагробках наших,
Нам даючи красу в страхітті смерті;
Адже в зажерливого часу можна
Посеред плину днів купити честь,
Яка жало коси його притупить
І вділить нам у спадок цілу вічність.
Тож, вояки,— вас так назву, бо мужньо
Ви з пристрастю воюєте своєю
Та з ополченням помислів мирських,-
Хай буде в силі наш указ останній.
Обернеться Наварра в чудо світу,
А двір наш — в академію малу,
Де ми спокійно в роздуми поринем.
Ви поклялись, Бірон, Дюмен, Лонгвіль,
Утрьох три роки провести зі мною
У праці та навчанні, як велить
Статут, накреслений на цім сувої.
Є клятви тут, а підписів бракує,
Підтвердить вас прошу: той, хто присягу
Зламає, сам себе позбавить честі.
Отож коли в душі рішучість є,
Хай кожен виведе ім'я своє.
Лонгвіль Я згоден. Це ж лише трирічний піст:
Як худне тіло — розум бенкетує;
Той, хто живіт їством сповняє тлустим,
Багатшає на жир, бідніє глуздом.
Дюмен Володарю, Дюмен впокорив пристрасть
І насолоди світські полишив
Низьким рабам усіх розваг мирських:
Я вмер для втіх, здолавши суєту,-
Життя у філософії знайду.
Бірон Я можу тільки повторить ці клятви.
Владарю любий, я ж бо присягнув
Три цілі роки присвятить науці,
Але ж обітниці тут зовсім інші,
Скажімо, уникать весь час жінок.
Хіба й таке занесено в статут?
А ще: без їжі бути раз на тиждень,
А решту днів лише по разу їсти.
Хіба й таке занесено в статут?
Або: вночі лиш три години спати,
А вдень не можна вже й зімкнути віч,
І це тоді, коли я сплю всю ніч
Та ще півдня прихоплюю до ночі.
Хіба й таке занесено в статут?
О ні, для мене іспит важкуватий,-
Жінок не бачить, постити, не спати.
Король Терпіти все ви поклялись мені.
Бірон Дозвольте вам на це сказати "ні".
Таж присягнув, владарю мій високий,
Я тут лише навчатися три роки.
Лонгвіль Ви поклялись про все,— крутить не варт.
Бірон І так, і ні, бо я поклявся в жарт.
Яка ж мрта навчання і посвяти?
Король Узнати те, чого могли й не знати.
Бірон Чого звичайний розум не збагне?
Король Так, ці плоди несе знання ясне.
Бірон Тоді я присягнусь вивчати пильно
Ті речі, що мені їх знать не вільно:
Приміром, де б я пообідать зміг,
Коли поститись мушу наостанок,
Чи — де зійтися з кращою за всіх,
Коли відлучені ми від панянок?
І вчитись, як собі ж на благодать,
Зламавши клятву, слова не зламать?
Якщо в цім суть науки і велику
Вона приносить користь чоловіку,-
То. я вже клятви не зречусь довіку.
Король Навчанню вадять втіхи, то й шкода,
Що розум ваш туманить суєта.
Бірон Хоч марні зовсім плотські насолоди,
Та й труд пустий лиш завдає нам шкоди;
Той закопався в книги й самохіть
Шукає світла істини до світу,
Вона ж його засліплює, темнить,-
Світ прагне світла й світло краде в світу.
Покіль мудрак те світло віднайде,
На згаслі очі темна ніч впаде.
Навчіть мене, як догоджати зору,
Його втопивши в очі неземні,
Які мене засліплюють в ту пору
І світлом світ освітлюють мені.
Наука ж у собі, мов сонце ясне,
Не дасть зухвалим нишпорить очам.
Лиш має плем'я буквоїдів сласне
Повагу завдяки чужим книжкам.
І всіх світил земні батьки хрещені,
Відкритим зорям давши імена,
Таку з них мають користь, як невчені,
З котрих ніхто отих зірок не зна.
Багато знати — значить назви знати,
А їх із нас усякий може дати.
Король Він із знанням розвінчує знання!
Дюмен Науку науково зупиня!
Лонгвіль Він жито поле в полі з бур'янцем.
Бірон Весна вже близько — гусочка з яйцем.
Дюмен Про що ви?
Бірон Все до місця тут і влад.
Дюмен Безглуздя!
Бірон Так зате є рима й склад!
Король Бірон же заздрий, як мороз, що скрито
Вбиває первістки весни й тепла.
Бірон Хай так! Чому ж пишатись має літо
Раніш, ніж пташка співи завела?
Чого ж радіти з недоноска маю?
Я більш не хочу снігу серед маю
І на різдво троянди воднораз,-
Жадане все в йому належний час.
Вам пізно вчитись, і припиним спірку,-
Хто це там лізе відчиняти хвіртку?
Король Біроне, йдіть собі до інших справ.
Бірон Ні, бути з вами я пообіцяв.
І хоч про неуцтво тут без мороки
Я мовив більше слів, ніж про знання.
Та клятви не зламаю і три роки
Плоть усмирятиму свою щодня.
То де папір? Все підпишу, сеньйори,
І на умову згоджуся сувору.
Король Ви честь спасли, явивши тут покору.
Бірон
(читає)
"Item *: жодна жінка не повинна підходити до
мого двору ближче, ніж за милю".
Ізвістили всіх?
Лонгвіль Чотири дні тому.
Бірон Яка ж їй кара буде?
(Читає)
"Під страхом позбутись язика".
Хто це замислив?
Лонгвіль А я!
Бірон Для чого ця стаття?
Лонгвіль Щоб їх лякати карою страшною.
Бірон Закон цей ввічливість уб'є собою!
(Читає)
"Item: якщо протягом цих трьох років хтось із
чоловіків буде викритий у тому, що розмовляв із жінкою, то зазнає
такої прилюдної ганьби, яку тільки зможе вигадати решта двору".
Володарю, цей пункт уже вам час
Порушити: французька королівна
З посольством разом прибува до вас
Просити ласки вашої уклінно,-
Щоб Аквітанію із співчуття
Вернули батьку, хворому стеменно.
Тож чи даремно внесена стаття,
Чи тут принцеса з'явиться даремно?
Король Про це ми геть забули, достолиха!
* Далі (лат.).
Бірон 3 ученості не завжди нам утіха:
Навчаємось того, чого бажаєм,
А те, що слід зробити, забуваєм,
Це так, мов місто ми взяли вогнем,
Та з попелу нічого не візьмем.
Король Тож мусим відступитись від наказу:
Принцесу слід прийняти цього разу.
Бірон Так відступатись тисячу разів
Нас необхідність змусить за три літа,
Бо всіх од природженних почуттів
Лиш благодать увільнить цілковито.
Якщо ж порушу клятву цю гучну,
Усе на необхідність я зверну.
Тож на умови згоден, річ відома,
Під ними я охоче підпишусь.
(Підписується)
Поб'є відступників хай осорома,-
І я ж, як всі, боюся теж спокус.
Але, хоч і люблю мирські розваги,
Я довше всіх триматимусь присяги.
Чи ми на втіху маємо права?
Король Аякже!.. В замку в нас перебува
Іспанський мандрівник, шляхетний з роду;
Сентенцій в нього повна голова,
Він знає кожну найновішу моду.
Бо він із тих, що їх п'янить без меж,
Як музика, речень звучання власних;
Він той, кого неправда й правда теж
Суддею вибрали для чвар нещасних.
Цей фантазер, Армадо на ім'я,
Нам повідати в час дозвілля буде,
Як слава їхніх рицарів сія,
Що за Іспанію вмирали всюди.
Не знаю, чи сподобавсь він кому,
Та слухати його люблю — й тому
За менестреля в замок наш візьму.
Бірон Армадо — знаменитий. Це чудово.
Він — рицар моди і меткий на слово.
Лонгвіль 3 Довбешкою нас буде розважать,
І нам три літа швидко пролетять.
Входять Т у п а к з листом і Довбешка.
Тупак Хто ж тут король власною персоною?
Бірон Ось він, хлопче. А тобі чого треба?
Тупак Я сам представляю його особу, бо я — дозорець
його величності; але мені б хотілося бачити його самого у плоті
і крові.
Бірон Ось він.
Тупак Сеньйор Арм... Арм... вітає вас. Там щось погане
трапилося: подробиці дізнаєтесь із листа.
Довбешка Величносте, там і про мене написано.
Король Це лист од пречудового Армадо.
Бірон Яким би низьким не був його зміст, але він, спо-
діваюсь, викладений високими словами.
Лонгвіль Висока надія на низькі думки. Боже, дай нам
терпіння!
Бірон Терпіння слухати чи втриматись від сміху?
Лонгвіль Покірно слухати й сміятися лише в міру — чи
втриматись від того й іншого.
Бірон Добре, пане, але хай його високий стиль підніме
на вищий ступінь нашу веселість.
Довбешка Ваша величносте, там говориться про мене, бо
стосується Жакнети. Таке діло, що я попався на ділі.
Король На якому ділі?
Довбешка На ділі, ваша величносте, чи то пак аж на трьох
ділах: спершу мене застукали коло Жакнети в палаці, а потім
тоді, коли я сидів з нею на лаві й ходив за нею по парку. Отже,
коло неї, з нею і за нею. Та скажіть, ваша величносте, хіба це не
чоловіче діло — говорити з жінкою про оте саме діло? А потім і
виходить діло.
Бірон Яке б то?
Довбешка А те, яке мене чекає покарання. І хай мені бог поможе!
Король Чи не бажаєте послухати цього листа?
Бірон Ми послухаєм його, як оракула.
Довбешка Як просто чоловік слухає веління плоті.
Король
(читає)
"Великий покровителю, наміснику неба, єдино-
владний правителю Наварри, земний боже моєї душі та прихиль-
ний покровителю мого тіла".
Довбешка Поки що ні слова про Довбешку.
Король "Річ у тому..."
Довбешка Може, і в тому, та хоч він і каже "в тому", але,
кажучи правду, не зовсім таки в тому.
Король Спокій!..
Довбешка ...хай буде зі мною і з кожним, хто не сміє заті-
вати бійки.
Король Більше ні слова!..
Довбешка ...про чужі таємниці, прошу вас.
Король "Річ у тому, що, знеможений чорною меланхо-
лією, я довірив цей понуро-гнітючий настрій благотворній дії най-
кращих у світі ліків — твоєму цілющому повітрю; і, як справжній
дворянин, вийшов на прогулянку. В який час? Годині о шостій
вечора, тобто саме тоді, коли найохочіше пасеться худоба, птахи
клюють поживу, а люди сідають за їжу, що називається вечерею.
Отже, час тобі відомий. А зараз про місце — я маю на увазі те,
по якому я ходив: іменується воно твоїм парком. І там-то, в цьому
священному місці, я мимоволі став очевидцем украй непристойної
та ганебної події, що нині витягає з мого білосніжного пера ебено-
ве чорнило, яке ти тут споглядаєш, бачиш або зриш. Але щодо са-
мого достеменно місця, то воно лежить на північно-північний схід
і ще трохи на схід від західного кута твого вигадливо-звивистого
саду. Там я й запримітив того простакуватого вахлая-селюка, ту
ницу істоту, що слугує твоїм веселощам..."
Довбешка Тобто мене.
Король "...цю неосвічену й нікчемну душу..."
Довбешка Тобто мене.
Король "...це дрібне створіння..."
Довбешка Це й досі про мене.
Король "...що його, як пам'ятаю, називають Довбеш-
кою..."
Довбешка Мене, мене.
Король "...в товаристві, та ще й дуже особистім, всупе-
реч твоєму затвердженому і проголошеному указові...