Шекспір Вільям - Марні зусилля кохання, Шекспір Вільям

А йдеться тут
Про Аквітанію, що має стати
* Удар, випад — фехтувальний термін. (Трохи спотворене
іт. passata).
** Дуельні правила (іт.).
Приданим королеви. Отже, будьте
Ви щедрі на чарівність і приваби,
Якими вас природа наділила,
Покривдивши на світі багатьох.
Принцеса Мою красу, хоча вона й звичайна,
Не треба похвалою прикрашати,-
Красу цінують променисті очі,
А зовсім не язик крамарський ниций.
Я, слухаючи вас, тим менш пишаюсь,
Чим більше ви стараєтесь розумним
Себе явити, хвалячи мене.
Ну, а тепер —до справ! Бойє ласкавий,
Ви знаєте, нестримна поголоска
Шумить повсюди, що король Наваррський
Навчанню вирішив оддать три роки,
Жінок не допускаючи до двору.
Тому, мені здається, треба, перше
Ніж в заборонену ступити браму,
Його узнати волю; задля цього,
На вашу покладаючись достойність,
Ми адвокатом обираєм вас.
Скажіть йому: французька королівна
В поважній справі прибула з посольством
До їх величності й прийому просить.
Покваптеся, а ми вже тут смиренно
Ясного зачекаєм повеління.
Бойє Горджусь дорученням і йду охоче.
(Виходить)
Принцеса Хто гордий, той охоче і гордиться.
Скажіть, хто ще, мої сеньйори любі,
В подвижництво пустився з королем?
1-й вельможа Один із них Лонгвіль.
Принцеса Ви з ним знайомі?
Марія його я знаю, панно. На весіллі
Сеньйора Перігора з чарівною
Дочкою пана Джека Фоконбріджа
В Нормандії зустріла я Лонгвіля.
Цей чоловік, достойний і шановний,
Мистецтва знає, зброєю владає
І все, що схоче, вміє він здобути.
Одна на доблесті його є пляма,
Якщо вже доблесть можна заплямити:
Це гострий розум з волею твердою,
І перший ріже всіх, а друга каже
Всіх, хто йому попався, не щадити.
Принцеса Він пересмішник, правда ж? Нам це знане.
Марія Так мовлять всі, хто раз на нього гляне.
Принцеса Такий невтримний розум швидко в'яне.
А інші хто там?
Катаріна Це молодий Дюмен, якого люблять
Всі, хто чесноту любить. Він чинити
Тим менше хоче зло, чим більше може.
Настільки мудрий він, що обійтися
Спроможний без краси, й такий красунь,
Що сам, без розуму всіх полонив би.
Я в д'Алансона в герцогськім палаці
Його зустріла — й слів мені бракує.
Розаліна В той час іще один із тих учених
З Дюменом був: якщо не помиляюсь,
Зовуть його Біроном. Я ніколи
З таким веселуном не говорила,
Звичайно, в межах припустимих жартів.
Для дотепів його знаходять очі
Поживу всюди; все, що зрять вони,
Він обертає на кумедні жарти,
Які його меткий язик уміє
В словах прегарних влучно передати,
І слухають уважно літні люди,
А молоді й захоплюються зовсім;
Так він дотепно й гарно повідає.
Принцеса Спаси, о боже, дам! Вже закохались,
Якщо тут кожна так свого обранця
Блискучою хвалою обсипає.
Марія Ось і Бойє.
Повертається Б о й є.
Принцеса Ну, що сказав король?
Бойє Наваррець знав уже про ваш приїзд.
Він та його сподвижники по клятві
Вас готувалися прийняти, панно,
Ще до мого приходу. Я довідавсь,
Що ладен він, аби ви стали в полі
Так, наче обложили двір його,
То й він би не зламав своєї клятви,
Впустивши вас у свій палац безлюдний.
Дами надівають маски.
Входять король, Лонгвіль, Дюмен, Бірон та їхній почет.
Ось і король Наваррський.
Король Прекрасна королівно, прошу в гості.
Принцеса "Прекрасну" я повертаю вам назад, а гостею ще
не стала. Дах цього палацу занадто високий для вас, а заходити
в гості у чисте поле — це занадто низько для мене.
Король Запрошуєм, принцесо, вас до двору.
Принцеса Туди я згодна. Проведіть мене.
Король Стривайте, королівно, дав я клятву.
Принцеса Хай бог поможе вам зректись її.
Король Я не вчиню цього з своєї волі.
Принцеса Що ж, воля зрушить клятву мимоволі.
Король Але ж не знає справи милість ваша.
Принцеса Не знаючи її, були б ви мудрі,-
Ви ж од знання до темряви йдете.
Ви присягли самітництва триматись,-
Це смертний гріх таку давати клятву
І гріх її ламати.
Але не майте гніву за відвертість,
Бо вчити вченого мені не личить.
Читайте й зважте на мету приїзду
І зразу ж вирішіть моє питання.
(Подає королеві паперовий сувій)
Король Як швидко зможу, так і розв'яжу.
Принцеса Покваптесь, я в дорогу поспішу,
Щоб ви не перейшли клятьби межу.
Бірон Не танцював я з вами у Брабанті?
Розаліна Чи танцювала з вами я в Брабанті?
Бірон Я вас впізнав.
Розаліна Але тоді навіщо
Таке запитання?
Бірон Не гарячкуйте.
Розаліна Мій розум підігнали ви питанням.
Бірон Ваш розум — кінь баский, охляне враз.
Розаліна Та спершу вершника він скине в грязь.
Бірон Скажіть, в яку годину?
Розаліна В ту, про яку запитує глупак.
Бірон А вашій масці хай щастить навспак!
Розаліна Не масці, а обличчю!
Бірон Чим більше вам коханців зичу!
Розаліна Амінь! Між них не буде вас.
Бірон Мені вже забиратись час.
Король Ваш батько, панно, тут повідомляє,
Що він вернув мені сто тисяч крон;
А це лиш половина тої суми,
Що батько мій позичив на війну.
Але ж він їх не повернув ще нам,
Не кажучи про тих сто тисяч боргу,
На забезпечення якого нам
Частина Аквітанії дісталась,
Хоча ціни такої і не варта.
Якби ж король, ваш батько, повернув
Хоча б ту першу половину боргу,
То я б від Аквітанії відмовивсь
І з ним би дружню спілку зав'язав.
А втім, до цього він, мабуть, несхильний,
В листі підтверджує, що вже сто тисяч
Вернув мені, але не вимагає,
Щоб після сплати їх уже йому
Права на Аквітанію вернути.
А ми б охоче з нею розлучились,
Бо краще гроші батьківські вже мати,
Ніж Аквітанію в страшній руїні.
Принцесо дорога, якби ж вимоги
Ваш батько ставив не такі безглузді,
Я б глузду всупереч пішов на згоду,
Щоб раді ви до Франції вернулись.
Принцеса Ви ображаєте мойого батька
І честь свою плямуєте воднораз,
Одержання негідно відхиливши
Того, що сплачене було вам чесно.
Король Про це від вас, повірте, вперше чую.
Доведете мені — верну вам борг
Чи Аквітанію.
Принцеса Ловлю на слові.
Бойє, будь ласка, покажіть розписку,
Яку повірник Карла-короля
Нам видав.
Король Я прошу, підтвердьте це.
Бойє Даруйте, володарю, ще пакет
Із Франції не надійшов; ми завтра
Всі документи вам передамо.
Король Цього цілком для мене буде досить,
І я піду на поступки розумні.
Тим часом згодьтесь на такий прийом,
Щоб, виявивши вам належну честь,
Я не порушив і своєї честі.
Хай ви не можете ввійти в палац,
Вас біля нього приймуть так, що здасться,
Неначе вас я помістив у серці,
Хоча й не пригостив у власнім домі.
Мені пробачить розум ваш. Прощайте!
Ми завтра знов одвідаємо вас.
Принцеса Здорові будьте, хай все добре буде.
Король І вам того ж бажаю всюди.
(Виходить)
Бойє Пані, я хочу вам повністю доручити моє серце.
Розаліна Будь ласка, доручіть, буду рада бачити його.
Бойє Я хотів би, щоб ви почули, як воно стогне.
Розаліна Воно, дурненьке, хворе?
Бойє Так, на сердечну слабкість.
Розаліна Ой леле! Кров йому пустіть.
Бойє Хіба це може пособить?
Розаліна Кажу я так, як лікар скаже хворим.
Бойє Його проткніть цілющим зором!
Розаліна О ні, моїм ножем!
Бірон Хай бог життя вам береже!
Розаліна А ваше — від тривалих літ!
Бірон За це вам дякувать не слід.
(Відходить убік)
Дюмен Сеньйоре, хто ця дама доброчинна?
Бойє Це донька д'Алансона — Катаріна.
Люмен Прекрасна дама. Що ж, бувайте, пане!
(Виходить)
Лонгвіль Даруйте, хто ж та в білому, привітна?
Бойє Щоб жінку взнать, тут досить світла.
Лонгвіль У світлі — світська. Йшлося про ім'я.
Бойє Ім'я одне у неї, свідчу я.
Лонгвіль Скажіть, чия вона дочка?
Бойє Відома річ — свого татуся.
Лонгвіль Я жартувати не беруся!
Бойє Не ображайтесь, пане.
Це донька Фоконбріджа.
Лонгвіль Уже мій гнів минувся.
А дама справді гожа.
Бойє Це може бути, може.
Лонгвіль виходять.
Бірон А в капелюшку — хто вона?
Бойє Це Розаліна, всяк те зна.
Бірон Вона заміжня, пане?
Бойє Коли захоче — стане.
Бірон Прощайте, мій сеньйоре! До стрічання!
Бойє То вам стрічання, а мені — прощання!
Бірон виходить. Дами знімають маски.
Марія Останній був Бірон, дотепник і дивак,
Всякчас жартує він.
Бойє І, знайте, все не так.
Принцеса Ви теж йому дали відчути злості смак.
Бойє Його й на абордаж я взяв би, як моряк!
Катаріна Йде на таран — баран!
Бойє Та й бараном я стану,
Щоб пастись на вустах у вас безперестанно.
Катаріна Я — випас, ви — баран? Чи жарт цей любий
вам?
Бойє Тут можна пастися?
(Хоче її поцілувати)
Катаріна Не всяким баранам!
Хоча й розділений мій рот, він — не общинний.
Бойє Хто ж володіє ним?
Катаріна Це буде друг єдиний.
Принцеса Ой, недоречні тут і дотепи, і кпини!
Нам треба ж обернуть весь запал і вогонь
Супроти короля і книжників його.
Бойє Якщо не помилюсь, бо я набравсь звичаю,
Риторику сердець у поглядах читаю,-
Король заражений — обачно з королем!
Принцеса А чим?
Бойє А тим, що, люблячи, ми пристрастю зовем.
Принцеса Де ж ваші докази?
Бойє Так, всі його чуття зійшлись в очей палаті,
Що тільки від жаги могла ось так палати,
А серце, як агат, лишило у собі
Відбитий профіль ваш і гордість, далебі.
І затинавсь язик, і квапивсь гарячково
Те, що було в очах, перетворить на слово;
Всі почуття злились із поглядом палким,
Втішалися з краси, забувши всякий стрим.
Я бачив, що в очах таїть він почування,
Мов під кришталем скарб, який струмить сіяння,
Чим видає себе й показує ціну,
Що кожен з вас би мав за справжню дивину.
І на його лиці такий був захват ніжний,
Що всі читать могли, мов на сторінці книжній:
"Всю Аквітанію і все, що в ній, я сам
За поцілунок ваш по щирості віддам!"
Принцеса Ходімо в мій намет. Бойє знов настрій має...
Бойє Сказати геть усе, що око помічає.
Все те, що мовили вам очі короля,
Правдиво мій язик для вас перемовля.
Розаліна Старий гульвісо, ти почав не те здаля.
Марія Він Купідонів дід, тому й такий вигадько.
Катаріна Венера в матінку вдалась — бридкий же батько!
Бойє Ви чули, дами?
Розаліна Ні.
Бопе Що бачите в цей час?
РозаЛіна Дорогу, щоб піти.
Бойє Я не здолаю вас.
Виходять.

ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Там само.
Входять Армадо і Метелик.
Армадо Заспівай, хлопчику. Потіш мій слух.
Метелик
(співає)
Конколінель...
Армадо Чудовий наспів! Квітуча істото, візьми цей ключ,
звільни селюка і негайно приведи його сюди. Я передам через ньо-
го листа до моєї коханої.
Метелик Хазяїне, чи не хочете ви полонити свою кохану
французьким джерготанням?
Армадо На що ти натякаєш? Джерготати з нею по-фран-
цузьки?
Метелик Ні, вельмишановний хазяїне. Вам треба лише
насвистувати джигу язиком, витівати ногами канарійські колінця
і при цьому закочувати очі, зітхати й натякати і взагалі хрипіти
горлом, наче ви захлинаєтесь від любовного співу, або втягувати
повітря носом, наче вбираєте в себе любовні пахощі; капелюх на-
сунути на очі, наче дашок над вікнами крамниці; руки схрестити
на вашому обвислому камзолі, мов кролик лапки на рожні, чи за-
сунути в кишені, як це малювали на старовинних портретах.