Публій Овідій Назон - Мистецтво кохання

це — славний на витоки Тігр. 225 Там он вірмени ідуть; ось — Данаєва донька Персіда; 226     Це — славнозвісне колись місто між перських долин. 227 Цей ось і той он — вожді". Якщо знаєш — назви поіменно, 228     Втім, хоч би навіть не знав, — сам ти їх вдало назви. 229 Та й за бенкетним столом не змарнуй для знайомства нагоди: 230     Не про одне лиш вино думати слід, поки п'єш. 231 Там же й Амур, зарум'янившись густо, до рук своїх ніжних 232     Ріг раз од разу бере, повен п'янкого вина. 233 Тільки-но Вакх йому крильця зросить, — вологою взявшись, 234     Пурхать не може той бог, німо стоїть, та за мить 235 Вже він із крилець вологу ту струшує; хай лиш на серце 236     Крапля комусь упаде — тут же пектиме любов. 237 Духу вино додає, до кохання жагу роздимає, 238     Вихилиш келих до дна — туга покине тебе. 239 Сміх бере гору тоді, до змагання й злидар чує силу, 240     Болі, турботні думки вже не захмарять чола. 241 Рідкісна в нашу добу заполонює душу відвертість, 242     Підступи й хитрощі геть бог правдолюбний жене. 243 Ось коли хлопців серця в свої сіті ловили дівчата: 244     Владна Венера й вино — наче вогонь у вогні. 245 Хай лиш в оману тебе не введе миготлива лампада: 246     Не за вином, не вночі вроду цінити берись. 247 Таж серед білого дня трьом богиням Паріс приглядався, 248     Поки Венері сказав: "Першість тобі віддаю". 249 Ніч усі хиби, всі вади бере під своє покривало, 250     Тож перша-ліпша з дівчат гарною буде вночі. 251 Про самоцвіти, багрець, чи правдиві, лиш день тобі скаже, 252     Як і про постать, лице, чи бездоганні, — лиш день. 253 Ще називати місця, що на здобич жіночу багаті? — 254     Легше піщинки, хоч їм ліку немає, злічить. 255 Мав би ще Байї назвать, узбережжя мережане Байїв, 256     А чи купальні, що в них води сірчані паркі? 257 Зранений в серце, зітхнув не один, покидаючи місто: 258     "От тобі й полікувавсь у славнозвісній воді!" 259 Ось біля Рима, в гайку, розмістилась Діани святиня — 260     В битвах кривавих, мечем, владу вона здобула. 261 Діва, що в цноті живе, що ненавидить стріли Амура, 262     Людям стільком завдала, гнівна, й завдасть іще ран. 263 Досі, нерівноколесу вперед женучи колісницю, 264     Муза вказала тобі щедрі для ловів місця. 265 Зараз я викладу, як ти найкраще б до рук міг прибрати 266     Ту, що вподобав, а це — стрижень повчання мого. 267 Хто б ви й де б не були, зосередьтесь, тямкі до науки, 268     Й до обіцянок моїх вухо прихильно схиліть! 269 Спершу ти ось що гарненько затям: не буває такої, 270     Що не далася б до рук — ти лише сіті розстав. 271 Скорше помовкнуть пташки навесні, серед літа — цикади, 272     Скорше менальський гончак буде тікать од зайців, 273 Ніж гордуватиме ласкою жінка, бо й та, котра з виду — 274     Стійкість одна, в той же час — любощів прагне в душі. 275 Втіх потаємних юнак а чи дівчина рівно жадають, 276     Той — неприховано, ця — глибше ховає жагу. 277 От ухвалили б ми, чоловіки, не спішити з любов'ю — 278     Жінка до нас по любов першою б мусила йти! 279 Мукає — кличе бика на лугу соковитім телиця, 280     Лунко й кобила ірже, тільки-но вгледить коня. 281 В нас не така невгамовна жага, не така вже нагальна, 282     Знає межу чоловік, хоч і пройма його хіть. 283 Чи про Бібліду згадать, що до брата злочинним палала 284     Пломенем і через те духу пустилась в петлі? 285 Мірра ж отця свого, не як дочці подобає, любила — 286     І під корою тепер, стиснена, гріх свій таїть. 287 Слізьми її, що з пахучого дерева скрапують нині, 288     Змащуєм тіло; в сльозі — діви ім'я збереглось. 289 Десь по затишних долах, у підніжжі лісистої Іди 290     Білий-білісінький бик, стада окраса, бродив. 291 Чорна лишень між рогами була в нього плямочка-вада, 292     В іншому — сяяв увесь, мов хто облив молоком. 293 Кноські й кідонські до того бика поривались телиці, 294     Кожна жадала відчуть буйну вагу на собі. 295 Та Пасіфая запрагла з биком пов'язатись любов'ю, 296     Тут же телиці гладкі стали ненависні їй. 297 Знане кажу: навіть Кріт, на якому сто міст гамірливих, 298     Хоч полюбляє брехню, не заперечить