Публій Овідій Назон - Мистецтво кохання

149 Може, пилинка якась, покружлявши, сусідці на груди 150     Сяде — ти пальцем чутким зняти її поспіши. 151 Хай і не сяде — зніми все одно: лови будь-який привід, 152     Тільки б засвідчити міг щиру турботу свою. 153 От їй поділ зіслизнув до землі (забруднитися може) — 154     Маєш нагоду: нагнись, щоб підхопити його. 155 Тут же тобі й нагорода за труд: нахилившись, побачиш 156     Ніжку, й за це вже ніяк дівчина не дорікне. 157 Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї, 158     Їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь. 159 Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось, 160     Що подущинку м'яку впору і зручно підклав, 161 Що охолоджував помахом віяла милу сусідку, 162     Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога. 163 Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання, 164     Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском. 165 Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота: 166     Той, хто на рани дививсь, — рану під серцем відчув: 167 Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши, 168     А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, — 169 Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча, 170     Був дотепер глядачем — жертвою станеш нараз. 171 Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,— 172     Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись? 173 В Римі тоді з-над обох побережжів зібралася молодь — 174     Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло. 175 Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові? 176     Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!.. 177 Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар: 178     Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо. 179 Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте: 180     Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить! 181 Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався, 182     Хлопець — війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ. 183 Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий: 184     Цезарям силу не вік — роду високість дає. 185 Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг: 186     Млява років течія — не перешкода йому. 187 Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще, 188     Хоч у колисці, а все ж — гідний Юпітера був. 189 Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним, 190     Як переможений край — Індію — тирсом жахав! 191 Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе 192     Й ворога перемогти — мудрість, опіка отця. 193 Славним початком таким не применшиш великого ймення, 194     Перший з-між хлопців тепер, далі — з-між сивих мужів. 195 Є ще брати в тебе — кривду братів поспіши відомстити, 196     Батько є — стань же твердим захисником його прав! 197 Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог 198     Батьком набуте майно хоче собі загребти. 199 Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні, 200     Правда, пошана богів — ось де знамено твоє. 201 Силою права подоланий парф; хай подоланий буде 202     Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув. 203 Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю-батьку: 204     Богом один із вас є, другий — ним буде в свій час. 205 Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю, 206     Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе. 207 Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом, 208     Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив! 209 Спини парф'ян-втікачів, груди римлян оспівувать буду 210     Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад. 211 Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш 212     Для переможених? Марс, парфе, покинув тебе. 213 Скоро заблисне той день, як тебе, променистого мужа, 214     Біла, мов сніг, четверня площами Рима промчить. 215 Поперед тебе ітимуть вожді з ланцюгами на шиях — 216     Їм уже втеча стрімка не допоможе тепер. 217 Весело те споглядатиме юнь — наші хлопці й дівчата, 218     В кожного з нас у той день щастям душа забринить. 219 От запитає котрась: "Як вождів тих імення? Які ж то 220     Гори зображені там, ріки, долини які?" 221 Все поясни їй, а ще навіть те, про що й не питала, 222     Хоч би й не знав ти всього — мов про відоме, кажи: 223 "Хто у вінку із тростин, то Евфрат; в кого синяві пасма 224     В'ються по плечах, то