Публій Овідій Назон - Мистецтво кохання

що її викрав Паріс.

452. Аппіади — див. прим. до "М.", І, 81.

457. Кекропіди — афіняни; від Кекропа, легендарного засновника Афін.

490. Етни вогонь… — За переказом, у надрах Етни, в кузнях Вулкана Циклопи кували для Юпітера блискавиці.

604. Таїда — відома афінська гетера, в яку закохався Александр Македонський; після його смерті стала дружиною Птолемея І Сотера.

617. Див. "Л.", III, IV, 19–20.

631. Акрісій — міфічний володар Аргосу, батько Данаї.

672. Лемноські жінки — за переказом, повбивали своїх чоловіків за те, що ті після успішного походу на Фракію привезли собі наложниць.

685. Прокріда — дружина мисливця Кефала; запідозривши Кефала у зраді, вона потай стежила за ним, і той випадково її вбив. Про це див. також у "Метаморфозах" (VII, 795–865).

А. Содомора

Примітки коректора
1

Крітянка — Аеропа — онучка Міноса. Батько Аеропи Катрей віддав її мореплавцю Навплію з проханням втопити Аеропу у морі або продати у рабство. Проте Навплій пошкодував Аеропу та видав її заміж за царя Аргосу Атрея, якому вона зрадила з його братом Тієстом (Фієстом).

(обратно) 2

Щоб підтвердити законність прав Атрея на престол Мікен та вберегти його від зазіхань Тієста, який за допомогою Аеропи викрав символ влади — золотого барана, Зевс примусив Геліоса-сонце рухатися у зворотному напрямі.

(обратно) 3

Сіда — дружина велетня-мисливця Оріона, вбитого Діаною-Артемідою.

(обратно) 4

Дафніс — винахідник буколічної поезії, сицилійський пастух, син Гермеса, брат Пана. Про смерть Дафніса Овідій розповідає в «Метаморфозах» (IV, 277).

(обратно) 5

Гибла в Сицилії славилася бджолиним медом.

(обратно) 6

Ендіміон — син Аетлія і Каліки (дочки Еола), заселивший еолійцями з Фессалії Еліду (Apollod. I 7, 5). На прохання закоханої у нього Селени, Зевс усипив Ендіміона в печері карійської гори Латмос та зберіг йому вічну молодість. Селена народила Ендіміону п'ятдесят дочок.

(обратно) 7

Тацій — володар сабінів, співправитель Ромула.

(обратно) 8

У примітках літерою “С.” позначаються “Скорботні елегії”, або “Скорботи” (“Tristia”); літерою “Л.” — “Любовні елегії”, або “Любощі” (“Amores”); літерою “М.” — “Мистецтво кохання” (“Ars amatoria”). Римські цифри — номери книги та елегії; арабські — рядка. Крім приміток А. Содомори, до електронної версії додано примітки коректора, у яких містяться коментарі щодо кількох міфологічних персонажів, які згадуються у поемі.

(обратно) 9

Фенікс — син беотійського царя Амінтора. Наложниця батька спробувала звабити Фенікса, але не досягнувши успіху, звинуватила його перед Амінтором (Apollod. III 13, 8). По версії, викладеній в «Іліаді», Фенікс насправді оволодів наложницею. Розлючений Амінтор осліпив Фенікса, який знайшов притулок у Пелея (у Гомера Амінтора лише прокляв сина). Пелей доручив Феніксу виховання Ахілла і передав йому владу над долопами.

(обратно)
Оглавление Книга перша Книга друга Книга третя Примітки[8]   Книга перша   Книга друга   Книга третя