Пауль Целан - Мовні ґрати

den Himmel geschrieben, trug uns, wuchs

durchs ziehende Weiß in die Mondbahn, ein Morgen

sprang ins Gestern hinauf, wir holten,

zerstoben, den Leuchter, ich stürzte

alles in niemandes Hand.

ДЕНЬ І ЩЕ ОДИН

Фенове Ти. Ця тиша

йшла разом з нами, як друге

виразне життя.

Я здобув, я програв, ми вірили

у похмурі дива, ця гілка,

блискавично накреслена в небі, несла нас, вросла

крізь мандруючу білість у місячний тракт, світанок

стрибнув аж у вчора, ми забрали,

збентежені вкрай, світильник, я тицьнув

усе це в нічийну долоню.

IN MUNDHÖHLE

In Mundhöhle, fühlbar:

Finstergewächs.

(Brauchst es, Licht, nicht zu suchen, bleibst

das Schneegarn, hältst

deine Beute.

Beides gilt:

Berührt und Unberührt.

Beides spricht mit der Schuld von der Liebe,

beides will dasein und sterben.)

Blattnarben, Knospen, Gewimper.

Äugendes, tagfremd.

Schelfe, wahr und offen.

Lippe wusste. Lippe weiß.

Lippe schweigt es zu Ende.

НА РІВНІ УСТ

На рівні уст, відчутно:

нетрі мороку.

(Не мусиш, сяйво, шукати його, лишишся

сніговим прядивом, втримаєш

свою жертву.

Обоє правдиві:

Торканне й Недоторканне.

Обоє говорять з провиною про кохання,

обоє жадають тут бути і вмерти.)

Рубці на листках, пуп'янки, безліч вій.

Пильне вдивляння, дневі чуже.

Шкаралуща, правдива й відкрита.

Уста відали. Уста відають.

Уста домовчать до останку.

EINE HAND

Der Tisch, aus Stundenholz, mit

dem Reisgericht und dem Wein.

Es wird

geschwiegen, gegessen, getrunken.

Eine Hand, die ich küsste,

leuchtet den Mündern.

РУКА

Стіл, із древа годин, на ньому

рисова страва й вино.

За ним

їдять, мовчать, п'ють.

Рука, цілована мною,

ясніє устам.

ABER

(Du

fragst ja, ich

sags dir:)

Strahlengang, immer, die

Spiegel, nachtweit, stehn

gegeneinander, ich bin,

hingestoßen zu dir, eines

Sinnes mit diesem

Vorbei.

Aber: mein Herz

ging durch die Pause, es wünscht dir

das Aug, bildnah und zeitstark,

das mich verformt —:

die Schwäne,

in Genf, ich sah's nicht, flogen, es war,

als schwirrte, vom Nichts her, ein Wurfholz

ins Ziel einer Seele: soviel

Zeit

denk mir, als Auge, jetzt zu:

dass ichs

schwirren hör, näher — nicht

neben mir, nicht,

wo du nicht sein kannst.

АЛЕ

(Ти ж

запитуєш, ось

моя відповідь:)

Проходження світла,

дзеркала, на весь простір ночі, поставлені

одне проти одного, я,

до тебе підштовхнутий, одно —

думець із цим

перебіжним.

Але: моє серце

пройшло цей відтинок, воно зичить тобі

ока, спраглого світу й потужного в часі,

яке мене перевтілить —:

лебеді,

у Женеві, я цього не бачив, ширяли, немовби

кружляв бумеранг, нізвідки запущений,

до мішені чиєїсь душі: стільки

часу

домисли мені, ставши оком, тепер:

щоб я

почув це свистіння, ближче — не

тут, біля мене, не там,

де ти не можеш бути.

ALLERSEELEN

Was hab ich

getan?

Die Nacht besamt, als könnt es

noch andere geben, nächtiger als

diese.

Vogelflug, Steinflug, tausend

beschriebene Bahnen. Blicke,

geraubt und gepflückt. Das Meer,

gekostet, vertrunken, verträumt. Eine Stunde,

seelenverfinstert. Die nächste, ein Herbstlicht,

dargebracht einem blinden

Gefühl, das des Wegs kam. Andere, viele,

ortlos und schwer aus sich selbst: erblickt und umgangen.

Findlinge, Sterne,

schwarz und voll Sprache: benannt

nach zerschwiegenem, Schwur.

Und einmal (wann? auch dies ist vergessen):

den Widerhaken gefühlt,

wo der Puls den Gegentakt wagte.

ДЕНЬ УСІХ СВЯТИХ

Що я

вчинив?

Я запліднив ніч, немовби можливі

ще й інші, нічніші,

ніж ця.

Птаха політ, каменя лет, тисячі

прокреслених ліній. Погляди

награбовані й зірвані, Море,

спожите, пропите, промарене. Ця година,

із затемненням душ. Наступна, сяйво осіннє,

подане невидющому

почуттю, що прийшло цим шляхом. Інші, чимало,

бездомні й важенні з себе самих: побачені та обійдені.

Знайди, зірки,

чорні та велемовні: названі

на честь зламаної присяги.

Але якось (коли? це також забуто):

відчуєш таки гороїжний гак,

там, де гупає пульс у зворотному такті.

ENTWURF EINER LANDSCHAFT

Rundgräber, unten. Im

Viertakt der Jahresschritt auf

den Steilstufen rings.

Laven, Basalte, weltherz —

durchglühtes Gestein.

Quelltuff,

wo uns das Licht wuchs, vor

dem Atem.

Ölgrün, meerdurchstäubt die

unbetretbare Stunde. Gegen

die Mitte zu, grau,

ein Steinsattel, drauf,

gebeult und verkohlt,

die Tierstirn mit

der strahligen Blesse.

НАЧЕРК ОДНОГО ПЕЙЗАЖУ

Круглясті могили, внизу.

В чотиритактнім поступі року на

стрімчаках доокола.

Лави, базальт, світлосерцем

розтоплені брили каміння.

Туф крем'янистий,

де для нас народилося світло, ще

до нашого подиху.

Оливкова зелень, морем наснажена

недоступна година. Звернене до

середини, сіре,

камінне сідло, на ньому,

ґудзувате, обвуглене

звірине чоло з променистою зіркою.

V

EIN AUGE, OFFEN

Stunden, maifarben, kühl.

Das nicht mehr zu Nennende, heiß,

hörbar im Mund.

Niemandes Stimme, wieder.

Schmerzende Augapfeltiefe:

das Lid

steht nicht im Wege, die Wimper

zählt nicht, was eintritt.

Die Träne, halb,

die schärfere Linse, beweglich,

holt dir die Bilder.

ОКО, РОЗПЛЮЩЕНЕ

Години, травневої барви, холодні.

Те, що більше не має наймення, гаряче,

чутне в устах.

Голос Нікого, знову.

Болюча глибінь очних яблук:

повіка

не загороджує шлях, вія

не перелічує того, що настає.

Сльоза, половинна,

найпрозоріша лінза, рухлива,

достачає тобі образи світу.

OBEN, GERÄUSCHLOS

OBEN, GERÄUSCHLOS, die

Fahrenden: Geier und Stern.

Unten, nach allem, wir,

zehn nach der Zahl, das Sandvolk. Die Zeit,

wie denn auch nicht, sie hat

auch für uns eine Stunde, hier,

in der Sandstadt.

(Erzähl von den Brunnen, erzähl

von Brunnenkranz, Brunnenrad, von

Brunnenstuben — erzähl.

Zähl und erzähl, die Uhr,

auch diese, läuft ab.

Wasser: welch

ein Wort. Wir verstehen dich, Leben.)

Der Fremde, ungebeten, woher,

der Gast.

Sein triefendes Kleid.

Sein triefendes Auge.

(Erzähl uns von Brunnen, von —

Zähl und erzähl.

Wasser: welch

ein Wort.)

Sein Kleid-und-Auge, er seht,

wie wir, voller Nacht, er bekundet

Einsicht, er zählt jetzt,

wie wir, bis zehn

und nicht weiter.

Oben, die

Fahrenden bleiben

unhörbar.

ВГОРІ, БЕЗШЕЛЕСНО

ВГОРІ, БЕЗШЕЛЕСНО,

мандрівці: коршак і зоря.