Антон Ейне - Лайно трапляється, Антон Ейне

— Вони це готувати. Ні, не так. Вони з цього робити щось інше. Нам важко це зрозуміти, бо ми самі не споживати органіку. Вони розчиняти у рідині, далі ферментувати. Потім випаровувати. Потім знову ферментувати та споживати рідину. Ми не розуміти, але збагнути, як це важливо для нашої партнерської раси. Це радше питання культури, ніж харчування.

— Шефе, — ошелешено вичавив із себе Себерг, — вони ж говорять про якусь технологію перегонки, розумієте? Вони роблять із лайна дистилят. Сраний космічний віскарь, трясця їхнім мамкам.

Дистилят. Так, це схоже. Принаймні аналогія зрозуміла. І це… це дещо пояснює. Пити разом із партнерською расою цих кристалоїдів Джон би не зголосився. А от торгувати… Його уряд, та що там, усі уряди світу будуть раді взяти участь у цій угоді.

— Вельмишановні гості, — доктор Дароффскі прочистив горло й урочисто чітко промовив, — Від імені об’єднаних урядів нашої планети хочу запевнити вас у готовності до співпраці. Ми маємо обговорити вашу пропозицію, але вона приваблива та справедлива. І якщо у вас є й інші цікаві технології, яких бракує нашій цивілізації, ми будемо раді постачати вам високоорганічну ферментовану суміш у значних об’ємах.

Кінець