Антон Ейне - Лайно трапляється, Антон Ейне

— Шефе, — тихий голос Кетрін Вайсс в його навушнику вивів Джона зі ступору, — Не знаю, чи ви вже збагнули, що відбувається. Якщо ні, почешіть ліве вухо.

Джон нервово почесав ліве вухо, аж раптом відчув, що чешеться у нього вже все тіло. Нерви, це просто нерви. Дихати, повільно й глибоко. Більше кисню для мозку. Ще б кави, але то почекає.

— Гаразд, — Кетрін була аналітиком, а трохи здорового глузду зараз не завадило б. — Сімнадцять з половиною тисяч циклів, про які він говорить, це оберти Місяця навколо своєї осі приблизно з початку сімдесятих. І високоорганічна суміш, про яку йдеться, це, я так розумію, відходи екіпажів місячних місій.

— Лайно, — підбив підсумок Себерг. — Наше кляте лайно.

Лайно. Джон ледь утримався, щоб не прогарчати це вголос. Вони хочуть купити лайно? Це жарт? Пранк космічних масштабів? Вони знімають нас прихованою камерою, щоб потім знущатися й реготати всією галактикою?

— Я… Я не певен, що маю необхідні повноваження для таких переговорів, — вичавив із себе доктор Дароффскі. — Мені треба порадитися з представниками свого уряду, якщо ви не проти.

— Звісно, авжеж, ми розуміти це. Велика цінність. Можливо, наш запит був надто поспішним і зухвалим для рас, що лише познайомитися. Якщо ви потребувати часу для обговорення, ми все розуміти, звісно, авжеж.

— Дякуємо за ваше розуміння, — Джон приклав руку до серця, аж раптом щось хлопчаче й хуліганське змусило його додати: — А що ви пропонуєте нам натомість?

— За що я вас поважаю, шефе, це за те, що ви ризиковий чувак, — хмикнув у навушнику Себерг.

Зелений затремтів, швидко змінюючи форму зі стабільної кристалічної до аморфної й назад, а багряні іскри, що пробігали між кінчиками кристалів, були чимось новим.

— Це складне питання бути. Але добре, що ви його озвучили. Ми усвідомлювати, що такий запит має означати вашу принципову готовність продати частину запасів ферментної суміші. Ми не знаємо, в яких саме ресурсах у вас може бути потреба. Ваша планета багата примітивною органікою. Тому ми розуміти, що ви можете собі дозволити виготовляти таку витриману ферментовану закваску.

— Ви неймовірно проникливі, — відповів Джон, щоб якось заповнити паузу, бо промова зеленого не мала питань, які потребували б якоїсь конкретної реакції.

— Ми також збагнути, що возити до вас важкі ресурси може бути логістично невиправданим. Але, можливо, вас могли б зацікавити наші технології, яких немає у вас самих? Керування гравітацією? Або простором і часом? Це було б цікаво для вашої раси?

— От лайно, — хрипко пробелькотів Сем Кеттлер, головний фізик групи. — Срань господня, Джон, я готовий гидити без перерви двадцять чотири години на добу. Висрати всі свої нутрощі, включно з мозком. Готовий продати душу за те, що вони пропонують. Я ладен зібрати все лайно світу, щоб отримати ці технології. Погоджуйся, чувак, я тебе благаю. Скажи «так, ми згодні». Кажи вже, кажи. Та кажи ж, поки вони не передумали!

— Не заважай йому, Семе, — із розумінням смикнув підлеглого Йосіда.

Але ж такого не буває, правда? Пранк чи ні, але супертехнології в обмін на гній? Нащо їм наші екскременти? Щоб розробити проти нас біологічну зброю? Але ж є набагато простіші шляхи.

Так, треба зібрати думки до купи. Біолог в докторі Дароффскі переміг і почав аналізувати. Місяць не має атмосфери, отже сонячна радіація нещадно опромінює ті відходи протягом останніх п’ятдесяти з чимось років. Це жесть така, що важко уявити, що там може бути.

Далі. Через обертання Місяця температура в пакетах постійно змінюється від мінус ста сімдесяти до плюс ста. Хай йому грець! Тобто це лайно виморожується, а потім скипає, і так по колу, по колу, по колу. Пекельний автоклав.

Навряд чи там може вижити хоч щось. Хоча… теоретично може. Людське лайно складається з жирів, білків і вуглеводів, а більше ніж половину маси займають бактерії. Незлічені біологічні види. І щось із них може виживати навіть у таких надзвичайно екстремальних умовах. Екскремальних умовах. Шкода, що не можна пожартувати вголос. От же ж лайно…

Тобто там достатньо корисних речовин, щоби в тих бісових пакетах щось мутувало до невпізнанності. Зрештою, з такого пакета може вилізти якийсь Чужий. Якщо ще не виліз. Трясця, та нащо воно їм?

— Так, ваша пропозиція звучить доволі цікаво, — зважено погодився Джон. — Я пропоную обговорити ці питання в експертних групах і повернутися до обговорення, скажімо, за годину. Еее, за одну двадцять четверту оберту нашої планети навколо своєї осі.

— Ми знаємо, що таке бути година, — в дзвоні зеленого не було емоцій, але його рухи стали жвавішими. — Дякуємо, що погодилися обмірковувати та говорити нашу пропозицію.

— Дякуємо за вашу готовність до співпраці, — ввічливо віддзеркалив Дароффскі. — Я не можу не спитати, щоб краще розуміти, що ми можемо вам запропонувати. А навіщо вам наша ферментована високоорганічна суміш?

Джон лише сподівався, що таке пряме питання не стане образою для делегації з іншого світу. І що це не поставить під удар майбутню угоду. Але не спитати він просто не міг. Не витримав би ще годину.

Зелений не рухався і не дзижчав, лише блимав кольоровими вогниками, так само як і решта кристалоїдів. Вони явно обмінювалися інформацією. «Обговорювали» його питання. Цікаво.

— Це справедливе питання бути. Ми розуміємо. Мусимо бути відвертими з вами, коли вже цю тему підіймати. Ми мати партнерів органічну расу. Ми неорганічна раса. Вони органічна. Дуже близькі партнери. Вони мають технології ферментації високоорганічних сумішей з різних куточків галактики. Екзотика. Їм буде дуже цікаво отримувати постачання вашої закваски. Дуже цінно для них.

— Розуміємо. І ми будемо раді допомогти вам підібрати правильну суміш для ваших органічних партнерів. Але ми все ще не зрозуміли, що вони робитимуть із закваскою.

Зелений блимнув вогниками, отримавши кілька сплесків вогників у відповідь від своєї групи підтримки.