Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 2: Дівчина зі стрілою і поглядом як сканер

Локація: Селище Фронгар 
Час: 20:12 
Температура у грі: +19° (комфортний режим) 

Кав’ярня у Фронгарі виявилася старою кам’яницею з вивіскою «Гарячі напої від  
містера Брю», від якої пахло старим дубом і прянощами . Тірас і Фредріх сіли за стіл,  
де NPC-офіціант вже тримав на підносі дві чашки... 

— Ми ж навіть не замовляли... — прошепотів Тірас. 

— Місцева телепатія. — Фредріх сьорбнув. — Уууу, гарбузовий! Не знаю, як, але це  
смачно. 

— І що будемо робити? — запитав Тірас. 

— Я написав у основний чат: «Хто знаходиться у Фронгарі, ми можемо допомогти,  
ми знаходимо у кав’ярні «Брю».» — сьорбнув чай.

 
— Ти думаєш, що хтось відреагує? — здивовано подивився Тірас. 

— Думаю ні, але треба першу чергу, допомогти нам. — Поставив чашку. 

— Тоді почнемо з Кафедрейна? 

— Можна... 

Тільки-но вони почали обговорювати, що робити, у двері ввійшла вона. Струнка  
постать, чорний лук за спиною, обличчя частково прикрите каптуром, а погляд...  
здається, вивчив їх за секунду. 

— Я чула, ви можете допомогти, — сказала вона, підійшовши до столу без  
запрошення.

Тірас глянув на Фредріха. 

— Не знаю хто ти, але завжди відкриті до знайомства! — втрутився той,  
усміхаючись. 

— Кіяна, — вона сіла, не знімаючи каптура. — Лучниця. Досвід 12 рівень. Сім  
підземель, два рейди, одна перемога над босом у локації «Тіньова ущелина». 

— Ого, — прошепотів Фредріх. — І я ще думав, що мій 6 рівень і два квести з жабами  
звучать круто. 

— Ви новачки? — Нахилилась вона. 

— Ні-і-і, я ні... цей — показав пальця на Тіраса. — так, — вставив Фредріх. 

— Та ти граєш, десь 2 дня... — Тірас здивувався. 

— Не сунь свої 5 шагів, будь ласка. — він нахилився до нього. 

Кіяна знизала плечима. Потім вийняла щось з інвентаря й поклала на стіл. Це був  
фрагмент артефакта — срібна стріла з символом місяця. 

— Це частина нагороди за рідкісний квест. Але я не можу його завершити без двох  
гравців на моєму рівні. Ви підете зі мною? 

— І... що ми отримаємо? — обережно запитав Тірас. 

— Нову локацію, досвід, артефакт. І... виживите довше. 

— Ми точно отримуємо артефакт чи ти брешеш? — Тірас напружився. 

— Ну про артефакт я збрехала. Але це погано? — Наклонилась на спинку стільця. 

— Якщо отримуємо нагороду, то порівно... — відповів Фредріх. 

Вона підвелася й рушила до виходу. 

— Якщо передумаєте — знайдете мене на межі Фронгара, біля дерев’яного мосту,  
будь коли. 

Вона зникла, не обернувшись. 

— Мені здається вона про гравчиня, або дратівлива дівчисько? — буркнув Фредріх.

 

— Думаю тут два варіанта підходить. — додав Тірас. 

— Підемо чи заб’єм на неї? — взяв чашку. 

— Думаю, нам варто піти з нею, але завтра, бо нам школу Саш. 

— Точно, а я забув, що у нас є нудне життя у школі... 

— Зустрінемось у школі, до зустрічі. — Зайшов у інтерфейс. 

— До зустрічі. — сьорбнув чай. 

У чаті з’явилась повідомлення: 

‘‘Тірас вийшов з гри.’’ 

— Ну тоді мені теж час йти. — Поставив чашку і зайшов у інтерфейс. 

Кінець Глави 2. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍