Становлення Слави - Злиття Світів. Акт 1. Код Гравця., Становлення Слави

Глава 1: Ігрова Легенда — або як ігри рівня ААА трохи кривить.

20 грудня 2028, 18:03.

 Локація: Ліс Східних Мисів, координати: [03.21|07.08].

 

Тірас стояв на галявині. Над ним хмари, під ногами трава, поруч — дерев’яна  
хатинка, з димарем, з якого піднімався піксельний дим. У повітрі — аромат старого  
дерева і... свіжого багу? 

— Ну от, нарешті! Знову цей «нік»? — у віртуальному повітрі з’явився голос. — Ти не  
повіриш, але гра зробила шаблон обличчя як у реальному світі, а ти знаєш, що я  
красень, Стасе! — Хлопець із рудим чубом та мечем на спині вийшов з-за дерева. — 
Фредріх до твоїх послуг! 

— Хоч би не кричав, Саша — Тірас знизав плечима. — А як я виглядаю? 

— Ну у тебе типо анонімність, але я знаю який ти красень теж... тільки після мене. 

— Ага, ага — Тірас сказавши киваючи головою. — Але, що з травою? 

— О, в тебе теж? — Фредріх нахилився. 

 

Трава місцями блищала, мов вода, а в деяких точках просто провалювалася в землю. 

 

— Вони ж казали — «найкраща деталізація 21 століття». Ну, принаймні не лагає. Поки. 

Вони разом вирушили до першого квесту — допомогти селянину зловити п’ятьох  
диких кроликів. Селянин виглядав доброзичливо, щоправда, обличчя у нього  
постійно сіпалося. 

— Пане, кролики знову крадуть мої моркви! — промовив NPC. 

— Він щойно... підморгнув? — Тірас показав пальцем. 

— Та ні, то текстура сіпнулась, — відповів Фредріх. — Не хвилюйся, це тут норма. 

— І де ці кролики?... — Тірас оглянувся. 

— Вона на огороді, прошу вас пане допоможіть! — NPC нахили голову. 

— Ну добре, добре... 

Система сказала:

«Активувався квест — Допомога Фермера» 

— Ну, що пішли? — подивився на Тіраса. 

— Пішли. — здихнув він. 

Вони попрямували до огороду, де вже кролики кидалися морквою. 
Кролики виявилися агресивними. Один з них ледь не вкусив Тіраса за ногу. Інший — 
ухилився від удару меча Фредріха й втік у небо. Так, просто пригнув на багнуту  
траву, підлетів і зник у небі. Вони мовчки дивились, як він зникає на фоні хмар. 

— Це… був баг чи вони тут уміють літати? — Тірас у шоці. 

— Ставлю п’ять золотих, що це називається «Ставили ми свій болт на виправлення  
багів, бо ми хочемо грошей заробити». — Фредріх уперся руками об груди. 

— Істинна. — тихо промовив Тірас. 

Після бою хлопці обмінялися першими артефактами — срібною монетою й шматком  
заячого хутра, яке чомусь світилася зеленим. 
— То що, далі? — запитав Фредріх. — Тут поруч локація «Селище Фронгар». Там  
кав’ярня. 

— Думаєш, там буде справжня кава? 

— Хочу відчути смак. Якщо NPC подасть нам чай з глюками — знатимемо, що це  
наша найулюбленіша гра десятиліття. 

І вони рушили вперед — крізь світ гри, що лише починав дихати. 

Кінець Глави 1. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍