Немеш Іван - Світ Звіролісу, Немеш Іван

— Що буде, якщо я залишуся? — запитала вона.

— Твоя присутність порушить баланс, — відповіло дерево. — Людина не може жити серед нас. Але твій дух сильний, і твоя подорож довела, що ви, люди, ще здатні змінюватися.

Багряник мовчки дивився на дівчинку. Йому важко було це визнати, але він почувався прив’язаним до неї. Вона була не схожа на інших людей, про яких він чув у старих легендах.

— Залишатися тут — небезпечно, — нарешті сказав він. — Але якщо ти повернешся, можеш змінити більше, ніж ти думаєш.

Міла замислилася. У її уяві виникли обличчя мами, друзів, її невелика кімната вдома. Вона знала, що сумуватиме за всім цим, якщо залишиться. Але водночас їй хотілося зробити щось важливе, навіть якщо це означатиме прощання з цим дивовижним світом.

Вона поглянула на лиса.

— Ти навчиш мене ще чогось, якщо я залишуся?

Багряник трохи засміявся, чого Міла не очікувала від нього.

— Людська дитино, ти вже навчилася більше, ніж я міг би тобі показати.

Міла усміхнулася й міцно затисла плід у руках.

— Я повернуся. Але обіцяю: я розкажу всім, що бачила тут. Можливо, люди зрозуміють, як важливо берегти природу.

Дерево схилило свої гілки до неї, ніби в знак згоди. Під ногами Міли почав з’являтися золотавий круг світла.

— Це портал додому, — сказало дерево. — Але пам’ятай: ніхто не повірить твоїм словам, якщо вони не йтимуть від серця.

Міла кивнула й поглянула на Багряника.

— Дякую тобі за все. Ти був не тільки сторожем, а й моїм другом.

— Іди, — сказав лис, намагаючись не показати, що йому сумно. — Можливо, ми ще колись побачимося.

Міла ступила у світло, і світ Звіролісу почав зникати. Її оточило тепле сяйво, і вона відчула, як м’який мох під ногами змінився на звичайну землю.

Коли вона відкрила очі, то стояла в своєму лісі, тримаючи в руках плід, який тепер більше нагадував простий жолудь. Але вона знала, що цей жолудь містить у собі силу змін.

Міла побігла додому, сповнена нових ідей і рішучості. Вона вирішила, що присвятить своє життя тому, щоб люди й природа змогли жити в гармонії.

А Звіроліс… він залишився десь далеко, але назавжди в її серці.