Немеш Іван - Світ Звіролісу, Немеш Іван

Міла стояла серед розбитого світу. Все, що вона бачила навколо, розпадалося на уламки часу та простору. Сонце третього світанку зависло в небі, але не рухалося. Це був застиглий момент між реальністю та тим, що мало статися далі.

Перед нею стояв Вартовий зірок. Величезна тінь із сяючими очима, що поглинали світло. Але тепер, дивлячись на нього, Міла відчувала щось знайоме.

— Чому ти зупинив усе? — запитала вона, її голос лунав глухо в застиглому просторі.

— Я не зупиняв. Це ти, — відповів Вартовий.

Слова пронизали її свідомість, як удар блискавки.

— Що?..

— Подивись на себе, Міло. Подивись у своє минуле.

Земля під її ногами затремтіла. Світ навколо почав змінюватися, і раптом вона більше не була тут.

Вона стояла в кімнаті. Маленькій, тісній, наповненій світлом. Перед нею — купа записів, блокнотів, екрани моніторів. Вони мерехтіли, показуючи сцени з життя цього світу.

Це була її кімната.

Її справжній світ.

Вона — не воїн. Вона — не обраниця. Вона навіть не та людина, якою себе вважала.

Вона була вченим. Експериментатором.

І цей світ… був її експериментом.

Вона працювала над проектом — симуляцією світу, яка мала перевірити, чи можливе об’єднання ворогуючих народів. Вона створила світ, у якому хижаки та травоїдні мали знайти спосіб жити разом. Але щось пішло не так.

Міла стояла перед власним відображенням у сяючій безодні між світами. Це була вона — Вартовий зірок, її друга частина, яка тепер більше не здавалася жахливою. Навпаки, вона розуміла: Вартовий — це не щось зле чи добре, це просто її тінь, що чекала, коли вона нарешті згадає правду.

Світ звіролісу тріщав, його тканина простору осипалася світлом, мов пісок крізь пальці. Все, що існувало тут, мало щезнути, бо його було створено її свідомістю, а тепер вона мала відпустити його.

Перед нею, немов у дзеркалі, стояв Вартовий зірок. Її відображення, її інша половина.

— Ти хочеш перезапустити все? — запитав він спокійно.

— Я маю це зробити, — її голос тремтів, але вона не відступила. — Я шукала правильний варіант, але кожного разу помилялася. Я не знаю, чи зроблю це правильно наступного разу, але я повинна спробувати.

Міла ковтнула клубок у горлі. Вона знала, що іншого виходу немає. Її світ, реальний світ, загнивав у хаосі який приносить лише кровопролиття. Вона створила цей експеримент, щоб знайти відповідь, але шлях, яким вона йшла, не дав правильного рішення.

Вартовий кивнув.

— Ти розумієш, що це означає? Ти забудеш все, що було тут. Забудеш всіх. Забудеш, ким була.

Міла стиснула кулаки. Вона згадала Багряника, його мудрі слова, його відданість. Згадала Оріна, Драгнара, Раксара… Вона згадала тих, кого врятувала, і тих, кого втратила.

— Я знаю.

— І ти приймаєш цю ціну?

Вона затулила очі долонею, бо її зір затуманився.

— Так.

Вартовий посміхнувся та простягнув руку, і навколо неї почали кружляти частки світла допоки світ розчинявся у сяйві.

КІНЕЦЬ

Кінець