Немеш Іван - Світ Звіролісу, Немеш Іван

Розділ 73

 

Напруга висіла в повітрі, стискаючи серця всіх присутніх. Вартовий зірок стояв нерухомо, його силует розчинявся в тумані, але очі світилися пронизливо й холодно.

Міла відчула, як її долоні спітніли. Вона не могла відвести погляду від істоти, що здавалася ніби самою сутністю ночі.

— Що ти маєш на увазі? — її голос був твердим, хоча всередині неї вирувала буря.

Вартовий зірок зробив крок уперед, і туман, що стелився довкола, заворушився разом із ним.

— Ви прагнете єдності. Ви хочете зруйнувати те, що було укріплене віками. Але чи розумієте ви, що це значить? — його голос був одночасно владним і спокійним.

— Ми хочемо лише миру! — відповів Багряник, ступаючи поруч із Мілою.

— Мир? — Вартовий зірок легенько нахилив голову, ніби розглядаючи їх. — Мир — це лише ілюзія. У світі, де існують протилежності, завжди буде боротьба. Ви прагнете знищити саму суть існування цього місця.

Міла здригнулася.

— Це не боротьба. Це безглузда різанина! — вигукнула вона. — І якщо ви той, хто спостерігав за всім цим, то чому не зупинили війну раніше?

Очі Вартового спалахнули яскравіше.

— Бо такою є природа цього світу. І я не можу змінювати його закони. Але ви… ви вже змінили його, порушивши рівновагу.

Слова Вартового, мов леза, прорізали повітря.

— Якщо ви обрали цей шлях, вам доведеться довести свою рішучість.

— Як? — запитав Ліор, тримаючи Аріну за руку.

Вартовий зірок простягнув вперед свою довгу руку, і в його долоні з’явився символ – зірка, що горіла м’яким білим світлом.

— Лише той, хто готовий віддати найдорожче, може змінити хід долі.

Міла напружилася.

— Віддати що?

Вартовий подивився прямо на неї.

— Себе.

Тиша опустилася, ніби час завмер.

— Що це означає? — голос Багряника був приглушеним.

— Якщо ти хочеш стати справжнім лідером, ти повинна відмовитися від усього, чим була. Від свого минулого, від своїх сумнівів, від своєї сутності. Ти більше не будеш людиною. Ти станеш частиною цього світу назавжди.

Серце Міли забилося швидше.

— Тобто… я не зможу повернутися назад?

Вартовий мовчки кивнув.

Міла перевела погляд на Багряника, Ліора, Аріну, Драгнара, Раксара… на всіх, хто стояв навколо, чекаючи її рішення.

Слова Вартового зірок зависли в повітрі, наче грім перед бурею. Усі мовчали, чекаючи, що скаже Міла.

Вона відчувала, як всередині неї стискається щось важке й холодне. Віддати все? Залишитися тут назавжди? Забути своє минуле, свою родину, той світ, з якого вона прийшла?

— Це нечесно… — її голос був тихий, майже зірваний.

— Нічого в цьому світі не є чесним, — відповів Вартовий. — Але кожен вибір має свою ціну.

Багряник ступив уперед, його очі палали рішучістю.

— Міла, ти не повинна цього робити. Ми знайдемо інший шлях!

— Іншого шляху може не бути, — тихо сказала вона, не відводячи погляду від Вартового.

Ліор і Аріна міцніше стиснули кінцівки один одного. Вони теж розуміли, що цей вибір може змінити все.

Драгнар важко зітхнув.

— І що станеться, якщо вона відмовиться? — його голос був сповнений тривоги.

Вартовий не відвів погляду від Міли.

— Тоді рівновага буде зруйнована. І цей світ загине разом із усіма, хто в ньому живе.

Тиша.

Міла заплющила очі, відчуваючи, як кожна частина її єства кричить у розпачі. Вона мріяла повернутися додому. Але якщо ціна її повернення — загибель усіх, хто вірив у неї, чи могла вона прийняти це?

Вона вдихнула, розплющила очі й подивилася на Вартового.

— А якщо я погоджуся? Що тоді?

— Ти станеш тим, хто об’єднає цей світ. Ти станеш символом. Але ти вже не будеш людиною.

Її серце стислося.

Багряник знову зробив крок до неї.

— Не роби цього, Міла. Ми боролися разом. Ми знайдемо інший шлях!

— А якщо іншого шляху немає? — Вона подивилася йому в очі — глибокі, наповнені вірою та болем. — Вибач! — прошепотіла у відповідь.

Багряник на мить опустив голову, а потім знову підняв її, його голос здригнувся.

— Тоді ми знову створимо його — разом.

Світ навколо почав розпадатися

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍