Льюїс Бенте - Тіні минулого, Льюїс Бенте

 

Повернувшись додому, Соня застала Олега на кухні. Він був одягнений у свіжу сорочку, виблискуючи ідеальним виглядом, але це тепер здавалося їй фальшивим.

— Ти вдома? Як справи у твоєї мами? — він посміхнувся, ніби нічого не сталося.

Соня мовчки дістала зі своєї сумки фотографії, які їй дав детектив, і кинула їх перед Олегом на стіл.

— Поясни це, — сказала вона холодно.

Олег подивився на фото, і його обличчя миттєво змінилося. Він був явно шокований, але спробував залишатися спокійним.

— Де ти це взяла?

— Не важливо. Головне — що це? Чому ти проводиш час із моєю сестрою, тримаючи її за руки і цілуєш?

— Це не те, що ти думаєш, — Олег спробував торкнутися її руки, але Соня відсторонилася.

— Ти цілуєш мою сестру. Як це можна ще зрозуміти?

— Це… ми просто намагалися знайти спосіб вирішити одну проблему. Дана засмутилася через щось, і я намагався її заспокоїти.

— Ти думаєш, я настільки наївна? — Соня підняла голос, і її очі наповнилися сльозами. — Ти знав, що ми всі пов’язані? Ти знав, ким вона є для мене, і все одно…

— Я не хотів, щоб це зайшло так далеко, — зізнався Олег, опускаючи голову.

Соня засміялася. Це був гіркий, саркастичний сміх.

— Зайшло так далеко? Ти не хотів, але все одно обрав зраду?

Олег намагався щось сказати, але Соня підняла руку, змусивши його замовкнути.

— Я більше не хочу тебе бачити. Забирай свої речі і йди.

— Соню, дай мені пояснити…

— Ні, — її голос був крижаним. — Ми закінчили.

Вона розвернулася і вийшла, залишивши Олега стояти біля столу з фотографіями, які говорили гірку правду.

 

РОЗДІЛ 6

Соня провела ніч одна, намагаючись заспокоїтися. Але її думки постійно поверталися до Дані. Що вона скаже їй? Чи взагалі варто говорити?

На світанку Соня взяла телефон і написала сестрі коротке повідомлення:

“Мені потрібно поговорити. Це важливо. Зустрінемося в парку о 9:00.”

Дана відповіла через кілька хвилин:

“Добре. Буду там.”

Соня приїхала в парк раніше. Вона сиділа на лавці, обмірковуючи, як почати цю розмову. Але коли вона побачила Дану, яка йшла до неї, з її обличчя миттєво зникли всі сумніви.

— Сядь, — коротко сказала Соня, коли Дана підійшла.

Сестра сіла, виглядаючи розгубленою.

— Що сталося?

Соня дістала фотографії і простягнула їх Дані.

— Ти маєш це пояснити.

Дана глянула на знімки, і її обличчя зблідло.

— Це не те, що ти думаєш, — прошепотіла вона.

— Тільки не починай із цього, — Соня стиснула кулаки. — Просто скажи правду. Ви з Олегом разом?

Дана довго мовчала, перш ніж нарешті зізнатися:

— Так. Ми були разом ще до того, як він познайомився з тобою.

Соня завмерла.

— Що?

— Ми зустрічалися кілька місяців. Але тоді з’явилася ти. Він вибрав тебе, і я подумала, що зможу змиритися. Але це виявилося складніше, ніж я думала.

— Складніше? Ти зруйнувала моє життя, Дано! І навіть зараз ти не відчуваєш провини?

Дана намагалася щось сказати, але Соня більше не могла це слухати.

— Ми більше не сестри, — сказала вона, підводячись. — Ти для мене ніхто.

Соня пішла, залишивши Дану сидіти на лавці з розбитим обличчям і фотографіями, які тепер

РОЗДІЛ 7

 

Соня йшла вулицею, не відчуваючи ані холоду, ані вітру, що здіймався разом із листям під її ногами. Її думки змішалися у хаосі — образи, звинувачення, спогади, біль. Її життя було зруйноване двома найближчими людьми, яких вона тепер навіть не знала, як називати: брат і сестра чи зрадник і змовниця?

Вона зупинилася перед кав’ярнею, у яку часто заходила раніше з Олегом. Її погляд вихопив пару всередині — закоханих, які трималися за руки й сміялися, як колись вона з ним. Соня відчула, як гіркий клубок образи підступає до горла.

“Я повинна щось із цим зробити”, — подумала вона. Відчути себе жертвою вона не мала наміру.

Повернувшись додому, Соня зачинилася в кімнаті. Її руки нервово перебирали папери, які залишив їй детектив. Увагу привернув документ із назвами компаній, знайомими назвами. “Олег-Інвест”, “Дана Груп”… Ці назви лунали на їхніх сімейних вечерях. Але тепер кожне слово звучало, як підказка.

“Це більше, ніж зрада”, — подумала Соня. Вона дістала телефон і набрала номер детектива.

— Ви казали, що маєте більше інформації, — почала вона, як тільки почула його голос.

— Так, але я не впевнений, що вам це сподобається.

— Уже нічого не сподобається. Кажіть усе, що знаєте.

— Добре. Я з’ясував, що і Олег, і Дана пов’язані не лише особисто, а й фінансово. Їхні компанії ведуть спільні проєкти вже кілька років, але це приховано за мережею підставних фірм. Останнім часом вони готують злиття активів.

Соня відчула, як її серце стискається.

— Що це означає?

— Це означає, що їхній інтерес до вас може бути не тільки особистим, а й стратегічним. Ваша сім’я володіє значними активами, і, як спадкоємиця, ви — ключова фігура.

Соня замовкла. Її життя вже було схоже на хаос, але тепер здавалося, що вона опинилася в центрі складної гри, яку вела її власна “сім’я”.

— Що мені робити? — нарешті запитала вона.

— Зібрати більше доказів. У мене є контакт, який може вам допомогти. Людина всередині їхньої компанії.

РОЗДІЛ 8

Наступного дня Соня зустрілася з детективом у маленькому офісі на околиці міста. Він ввів її у справу.

 

— Це Дмитро. Раніше він працював у безпеці компанії Олега. Але коли дізнався про їхні махінації, вирішив вийти зі справи.

Чоловік, який сидів навпроти неї, виглядав стомленим, ніби постійно оглядався через плече.

— Чим я можу допомогти? — запитала Соня, намагаючись приховати тремтіння в голосі.