Льюїс Бенте - Тіні минулого, Льюїс Бенте

Соня жила життям, яке здавалося ідеальним: коханий чоловік, щасливі дні, гармонія в родині. Але один випадковий дзвінок відкрив правду, здатну змінити все. Зрада, приховані секрети та нові обличчя в її житті руйнують усталений світ. У цьому вирі подій Соні доведеться не лише з’ясувати, хто друг, а хто ворог, а й віднайти себе в лабіринті брехні, пристрасті та несподіваних поворотів долі. Чи вистачить їй сили подолати всі перешкоди, коли навіть найближчі стають чужими?

книга 1

Зрада, ревнощі- ось що нас вбиває. Зраджувати своєму партнеру- в першу чергу зраджувати своїм почуттям.

ПРОЛОГ

Ранок був холодним, проте яскраве ранішнє сонце заглядало у вікно кухні, та сліпило Дану поки та готувала сніданок Її легкі, блискучі та ледь закручені пасма золотисто-русявого кольору спадали з плеч та підкреслювали її красу, її яскраві зелені зачаровуючі очі відблискували на сонці та гармонійно пасували їй, її шкіра.губи,ніс, та тіло було просто на вищому рівні, її ріст сягав 178 см та її стиль був просто нейморіврним- усе це дуже подобалось не тільки їй та чоловіку, а й усім оточуючим людям. Інколи її називали Афродітою. Із-за її приголомшливої краси, Олег завжди був гордий серед друзів, що ця красуня його, і тим не менш він був дуже ревнивим чоловіком. Вони у своїх відносинах доповнювали одне-одного. Олег сам був не промах, зріст 198, коротко підстрижений та мав підтянуте тіло, та чітко виражені риси обличчя з сіро-зеленими очима. Усі їх вважали ідеальною парою, та й вони самі того не заперечували, вони кохали, гуляли, подорожували, розважались вдвох, вони не потребували якихось шумних компаній, їм було прекрасно удвох. Кожен та кожна дуже заздрили їх парі, проте ніхто не знав їх історії. Та вони й самі не знали історії життя одне одного, у них то було правилом: не копати минуле одне одного.

РОЗДІЛ 1

День починався чудово. Зі сніданку з коханим чоловіком, на веранді з чудовим літнім вітром. Ось воно: щастя, спокій та гармонія. Ось воно - місце, де тебе ніхто тебе не буде засуджувати або тикати носом у якісь дрібниці зі звинуваченнями. Софі себе прекрасно почувала. Нарешті вона вдома. Справді вдома, а не у чотирьох стінах пекла під назвою “дім”.

Софі попивала каву в очікуванні 12 години,  оскільки в той час вона мала їхати по весільну сукню та прикраси до неї.

-ти мене зможеш відвезти, чи ти відразу на роботу?- промовила Соня до свого молодого чоловіка

- так, я тебе відвезу та опісля поїду на конференцію, - промовив Олег та продовжив тихо попивати каву дивлячись фільм, що йшов по телевізору.

В Олега був свій бізнес та батьки з доволі великим статком. Софі не мала нічого такого. Усе що в неї було з дорогих прикрас, одежі, дизайнерських сумочок, взуття та житла - усе завдяки Олегу. В Софі були доволі багаті батьки-акціонери, проте вони ніколи не допомагали дочці фінансово, навчаючи її самостійності та вмінням заробляти своєю працею та розумом. Проте їй не були цікаві акції, цифри та нулі, тому вона займалась волонтерством, та була працівником в органах опіки. У Соні також була молодша сестра - Дана. Різниця між якими була рік. Вона була у шлюбі не по коханню, у її батьків та батьків нареченого був спільний бізнес.

Він відвіз Соню до найкращого весільного салону та віддавши їй банківську карту, сказав, що їде на конферецію по роботі.

Вона вибирала напевно години 4 сукню. Ще години 2 прикраси до неї.

Вибравши все, що  необхідно, їй не очіковано приглянулись прекрасні туфлі, як їй в той самий момент зателефонували.

Дзвінок поступив з лікарні, повідомили що її чоловік потрапив у ДТП на вулиці Беверлі-Хілс. Софі одразу зрозуміла що тут щось не так. Оскільки він їхав на роботу, а це вуличка житлового району її сестри. Її думки про зраду чи щось таке швидко розвіялись, оскільки він міг поїхати до Дани, задля того,  щоб придумати сюрприз на честь їхнього весілля. Не приміряючи туфлі, вона відразу поїхала у лікарню. Зайшовши у палату 310, вона побачила чоловіка під капельницею і свою сестру заплакану поруч. У її чоловіка не було великих травм, лише невеличкі подряпини на обличчі та одна на руці, на яку попав уламок від бокоого скла в результаті зіткнення машин.

- Ти чому тут? Що сталось? Чому ти заплакана? - спитала Софі, проте в голові у неї було ще більше питань.

-Пробач, це все через мене, - промовила Дана

- Що з ним? Який його стан? - тривожно спитала вона у сестри

-З ним все добре, він зараз спить, - сказала ледве чутним голосом Дана. -  Ходімо, вийдемо поговоримо.

Софі погодилась. Вони пішли в кав’ярню на першому поверсі лікарні. Сестри говорили про весілля  Софі та Олега, гостей, стіл, дрес-код та одяг молодят. Після довгої та відволікаючої від усього розмови, Дана поїхала на роботу, а Софі пішла у палату до чоловіка. На той момент він уже не спав

-Софі? А ти як тут? - він був збентежений, що вона дізналась про все

-Не хвилюйся, я тут бачила Дану і вона мені усе розповіла, - промовила вона з посмішкою

Олег схвилювався. Проте нічого провокаційного не став казати, оскільки мав надію що Дана щось інше розказувала. І його надії справдились.

- І про що ж ви говорили?

- Вона мені розповіла, що ти їхав до неї, щоб обговорити наш весільний подарунок та в загальному весілля.

В той самий день, Олега виписали з лікарні, та замість того щоб поїхати на роботу, він пішов з Софією на шопінг до весілля.

Через тиждень вони зіграли весілля. Проте Софі турбувало, що чоловік дуже багато часу проводить з її сестрою. Вони не просто говорять, вони що-години кудись відходили, сміялись та не підпускали наречену до себе. Тільки вона до них підходила, вони одразу ж затихали та розходились. Софі почувала себе гостею, а не нереченою.

Після весільного танцю, Олег запросив на повільний танець Дану та вони знову сміялись, та проявляли увагу один до одного. Так відбувалось протягом всього їхнього весілля. Софі це дуже збентежило оскільки не таким вона уявляла своє ідеальне весілля

Після весільної вечірки вони одразу ж розійшлись по своїх ванних кімнатах. Окремі ванні кімнати була ідея Олега під приводом що не потрібно буде що-ранку один-одного чекати

Софі вдома пробувала поговорити з Олегом на рахунок цього,  на що отримувала одну й ту ж відповідь, «з нею просто цікаво говорити, тобі не потрібно ревнувати» і тому подібне.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍