Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

«Один», — я важко видихнула.

Вона повільно провела ними вверх та закинула їх на його шию. Він не відкинув її руки, а продовжував просто стояти, дозволяючи їй лапати себе. 

«Два»,— мої пальці почали тремтіти так сильно, що довелося їх зчепити перед собою. 

Діана потягнулася ще ближче до нього. Вона міцно обійняла його, притискаючись до хлопця усім тілом. Гордій не відштовхнув її. Я чекала, що він зробить це, понад усе хотіла цього. Натомість його рука легко піднялася в повітря і Гордій поклав свою долоню та задню частину її шиї. Він почав повільно проводити рукою по її волоссі, а паралельно шепотів щось їй на вушко. Мабуть, це були милі слова захоплення нею, схожі на ті, які я інколи чула від нього. Здебільшого тоді, коли ми кохалися. 

«Три», — по моїх щоках потекли перші сльози.

Я зробила крок назад і похитнулася на підборах. Образа поселилася всередині, вимагаючи вирватися назовні з гіркими сльозами. Я могла б підійти до них, влаштувати істерику, накричати... Але у мене зовсім не було на це сил. Сльози душили мене. Мені бракувало кисню. Я поклала руку собі на шию та просто вибігла з цього ресторану, доки Гордій не помітив мене. Слухати його виправдання — це останнє, чого мені хотілося зараз. Я не могла бачити його, чути. Мені вистачило їхніх обіймів перед своїми очима. Одного разу моє серце розбили, і це змусило мене втекти зі свого весілля. Того разу моє серце знову розбили, і тепер я тікала з невдалого побачення...