Ксана Рейлі - Несподіване весілля, Ксана Рейлі

Я вдягнула легкий сарафан білого кольору, довжина якого була ледь не до щиколоток. Мені захотілося реабілітуватися перед мамою Гордія, адже зустріла я її не в надто скромному одязі. Я розчесала своє волосся, яке було трохи спутаним та нанесла бальзам на губи. Після цього швидко попрямувала до сходів та спустилася на перший поверх. Коли зайшла на кухню, то помітила, що Гордій уже сидів за столом. Він навіть встиг розкласти млинці на дві тарілки.

— Куди ділася твоя мама? — розгублено спитала я.

— Уже пішла, — відповів він.

— Ти не запропонував їй залишитися з нами на сніданок?

Гордій чомусь насупився, дивлячись у свою тарілку. Я ж повільно опустилася на стілець біля нього.

— Навіщо їй залишатися? — пробурмотів хлопець.

— А для чого тоді вона приходила?

Я глянула на Гордія, а він просто байдуже знизав плечима. Мабуть, не хотів розповідати мені, але я знала добре, що вона прийшла лише для того, щоб розповісти йому про повернення Діани.

— Не знав з чим ти будеш, — сказав він і кивнув головою на стіл, де стояли баночки з горіховими пастами та варенням.

— Я не подобаюся твоїй мамі, — підсумувала я.

— І що? — Гордій глянув на мене. — Ти не повинна їй подобатися.

Він почав їсти млинці, наче його зовсім не турбувало це. Мене ж навпаки хвилювала думка його матері про мене. Чому? Я й сама не знала. Мабуть, мені хотілося, щоб це все було по-справжньому.

— Звісно, це ж лише на шість місяців, — сухо пробурмотіла я. — Залишилося лише три. І що далі?

— Поліно, не починай.

— Я не починаю. Просто говорю тобі те, що турбує мене.

— Не бери це до голови. Ти не подобаєшся моїй матері, але підкорила серце мого дідуся, — мовив хлопець, дивлячись на мене. — Тоді коли дідусь терпіти не може мою матір. Так, Поліно, ти надзвичайна, чесно. Та все ж не можеш усім подобатися. Може, з часом мама змінить свою думку про тебе. Знаєш, що смішно?

— Ні, не знаю, — буркнула я та закотила очі.

— З першого ж дня, як ти з'явилася у моєму житті, я мріяв побачити тебе у своїй сорочці. Пройшло три місяці, Поліно.

— А твоя мама сьогодні вдруге бачить мене й одразу ж такий сюрприз, — продовжила я.

Гордій кивнув, усміхнувшись. Я хоч і не хотіла сміятися, але все ж здалася. Легка усмішка з'явилася на моєму обличчі.

— Нагадаю тобі, що я побачила тебе голим наступного ж дня після весілля.

— Це було весело. Б'юся об заклад, що ти не очікувала побачити таке.

— Однозначно! — Я засміялася. — У мене навіть здогадок не було, що ти там є. Я просто хотіла прийняти душ і аж ніяк не сподівалася побачили тебе там у такому вигляді.

— Тобі сподобалося те, що ти побачила тоді? — спитав Гордій, примруживши очі.

— Перестань, — пробурмотіла я, відчуваючи, що мої щоки почервоніли. — Ти соромиш мене.

— Добре, не буду. І так знаю, що сподобалося.

Я хмикнула та потягнулася рукою до банки з вишневим джемом. Це був мій улюблений, тому я налила декілька великих ложок солодкого блаженства на млинці. Вони мали такий гарний вигляд, що мені уже страшенно захотілося їх скуштувати.

— М-м-м-м, — протягнула я, коли перший шматочок млинця з джемом потрапив у мій рот. — Це так смачно. Боже! Тобі треба завжди готувати.

Гордій заворожено усміхнувся, спостерігаючи за мною. Я бачила, що його погляд слідкував за моїми губами та бігав від моїх очей до шиї. Ніби він вивчав мене. Надто детально та прискіпливо, наче боявся щось упустити.

— Це безперечно найсмачніші млинці з усіх, які я коли-небудь пробувала, — сказала я, коли відсунула від себе порожню тарілку. — Такі хіба що подають у раю.

Здається, я готова була ще декілька порцій таких з'їсти, бо це справді було дуже смачно. Я помітила на собі уважний погляд Гордія. Він раптом нахилився ближче до мене. Його погляд був таким пильним, що я трохи напружилася. Хлопець потягнувся до мене і я відчула його дихання на своїй щоці. Щось вологе пройшлося у кутику моїх губ, а моє серце перестало битися. Я не одразу зрозуміла, що це був язик Гордія. Мої очі, мабуть, стали вдвічі більшими від здивування.

— Ти забруднилася джемом, — пояснив Гордій і трішки відсторонився. — Але ти мала рацію, Поліно. Вишневий справді смачний. Шкодую, що не взяв його до млинців.

— Можу обмаститися ним повністю, якщо хочеш, — тихо сказала я, засоромлено ховаючи свою усмішку.

Гордій засміявся так голосно, наче я щойно розповіла йому жарт року. Цей його дитячий жест чомусь змусив мене зніяковіти. Я могла очікувати всього під час проживання з ним в одному домі, але точно не того, що двадцятидев'ятирічний хлопець буде злизувати з моїх губ джем.

— Куди ділася звична Поліна? — раптом спитав Гордій, все ще усміхаючись.

Я насупилася і глянула в його сторону.

— Що ти маєш на увазі?

— Ну, ти швидше б запустила виделкою мені в око, аніж дозволила сміятися з тебе.

— Не провокуй мене, Гордію! — пригрозила я і потягнулася рукою до виделки.

Це був жарт, бо я не збиралася чинити шкоду його красивим очам. Вони були тим пунктом у ньому, який я обожнювала найбільше.

Гордій легко поклав свою долоню на мою руку та почав її ніжно гладити. Я сперлася щокою на іншу руку і зачаровано подивилася на нього. Дивно, але мені чомусь хотілося широко усміхатися, коли ми ось так просто сиділи й дивилися одне на одного.

— Які у тебе плани на наступні дні? — спитав хлопець.

— Які у мене плани? — повторила я та глянула у стелю. — Наступних чотири дні у мене трохи завантажені. Зранку я піду на роботу, бо на мене чекають фотосесії та відеоролики, а потім повернуся додому, повечеряю, прийму душ і піду до тебе в ліжко, де ми будемо розважатися усю ніч.

— Не втомишся вдень працювати, а вночі розважатися зі мною?

— Я не проти, щоб ти втомлював мене.

Я піднялася зі свого стільця та перемістилася на коліна хлопця. Він не відштовхнув мене, а дозволив мені зручно вмоститися на ньому. Гордій підняв руку та легко заправив пасмо мого волосся мені за вухо. Я ж поклала свої руки на його шию, легко проводячи по ній пальцями.

— А як же твоя звичка тікати? — спитав хлопець, примруживши очі. — Ти так боялася близькості зі мною, а тепер готова навіть зараз накинутися на мене.

— Інколи, щоб з'явився апетит потрібно скуштувати їжу, — сказала я, нахилившись ближче до нього. — Ми з тобою спробували дещо дуже смачне, Гордію. Це як наркотик, від якого неможливо відмовитися. Цього не зупинити.

Він дивився на мене своїми яскравими сірими очима, що горіли неприхованим бажанням. Я легко опустила свою руку на його обличчя та провела пальцями по губах хлопця. Мені подобалася їхня ніжність та м'якість. Я хотіла поцілувати його, тому нахилилася ще нижче до Гордія. Він обережно підняв руку та забрав мої пальці зі своїх губ.

— То коли у тебе вихідний? — спитав хлопець.

— У суботу, — відповіла я. — Після цього у мене більше нема робочих днів, бо поки пропозиції щодо співпраць не було. Ти ж пам'ятаєш, що не втручаєшся в це?

Гордій кивнув і швидко поцілував мене в долоню. Це був такий милий жест, що я затамувала подих, дивлячись на нього.

— Тоді у суботу я запрошую тебе на романтичну вечерю в ресторан, — заявив він. — Місце, час і все інше повідомлю ближче до цього дня.

Я здивовано подивилася на нього, бо не вірила своїм вухам. Це жарт такий?

— Ти запрошуєш мене на побачення? — розгублено перепитала я.

— Взагалі це просто вечеря, але якщо хочеш, то це може бути побаченням.

— Нічого собі! Здається, я скоро повірю, що Земля плоска.

Гордій трохи насупився, бо не дуже зрозумів моїх слів. Йому і не треба було їх розуміти, бо для мене це було не просто запрошення на вечерю, а початок чогось особливого між нами.

Я усміхнулася, охопила обличчя хлопця своїми руками та сильно поцілувала його. Він одразу ж відповів мені, поглиблюючи поцілунок. Його руки опинилися під спідницею мого сарафана і він почав повільно водити ними по моїх ногах.

— Чекай! — Я зупинила його. — У тебе ж у неділю третій етап чемпіонату.

— І що? — Гордій байдуже знизав плечима.

— Тобі треба відпочити перед заїздом.

— Не хвилюйся за це, Поліно. Цю суботу я хочу провести з тобою.

— Ми можемо перенести це побачення. Я не ображуся, чесно. Ти зазвичай дуже нервуєш перед заїздом.

— Тоді заспокоїш мене в суботу спочатку в ресторані, а потім і в ліжку.

Я закотила очі, але все ж здалася, коли він знову почав цілувати мене. Мабуть, я таки знайшла свою слабкість у вигляді цього хлопця, який раніше дратував мене до сказу, а тепер вабив не менше.

Цих чотири дні пролетіли дуже швидко. Напевно, цей зв'язок з Гордієм щось таки змінив у мені, бо я була аж занадто щасливою. Це навіть Соня помітила. Я дуже часто думала про нього, коли відривалася від роботи. Кожного ранку я йшла з дому з диким бажанням якнайшвидше повернутися в міцні обійми Гордія. Кожну ніч ми проводили разом, насолоджуючись одне одним. І хоч ми стали близькими у всіх сенсах цього слова, мені все ж його було мало. Я не розуміла чому, але цей хлопець повністю захопив мої думки, мій розум, моє тіло та моє серце. Я ніколи не хотіла нікого так сильно, як його. З Ігорем усе було по-іншому. Я й не знала, що можна когось так сильно любити. Я навіть не здогадувалася, що кохання може бути таким прекрасним, доки у моєму житті не з'явився Гордій. Я кохала його... Кохала кожною клітинкою свого тіла. По-справжньому, шалено, дико. Я була голодною та спраглою до його дотиків, поцілунків та ласк, але ще більше я жадала почути від нього ті потрібні слова. Я чекала, коли він нарешті скаже мені: "Я кохаю тебе, моя Полінко!". І все. Мені більше нічого не треба було в цьому світі. Просто бути його, і щоб він теж був моїм. Не лише під час любовних утіх, але і на словах.

Я усміхнулася, востаннє глянувши на себе у дзеркало. Гордій так часто говорив мені, що я красива, що у мене не залишилося ніяких сумнівів щодо цього. Він любив казати мені приємні слова, робити компліменти, хоча я думала, що цей чоловік не здатен на таке. Напевно, йому просто потрібен був час, щоб розкритися.

Я поправила пишну спідницю своєї сукні, що досягала мені до середини гомілок. Вона була мого улюбленого пурпурового кольору. Тугий бежевий корсет, на який була натягнула сітка пурпурового відтінку, що зав'язувалася на бантики на обох плечах. Пишна спідниця з фатину та тонкий сріблястий пояс на талії підкреслили мою фігуру. Високі підбори допомогти мені стати ще стрункішою. Я легко защепила передні пасма волосся ззаду, дозволяючи їм впасти широкими хвилями по моїй спині. За цей період моє волосся стало трішки довгим, аніж зазвичай. Я чомусь і не хотіла його стригти. Можливо, через те, що воно подобалося Гордію?

Вечірній вересень завжди був холодним, тому довелося зверху накинути чорний піджак. Я замовила собі таксі, адже Гордій вирішив, що для першого побачення доречно зустрітися вже на місці призначення, а не їхати разом у ресторан. Я була згодна з ним, адже така зустріч мала бути для нас обох особливою.

Я чомусь так хвилювалася, наче дівчинка-підліток, яка вперше йде на побачення. Мені було цікаво побачити вираз обличчя Гордія, коли він помітить мене. Я уявила, як ми сидимо в ресторані одне навпроти одного, вдаючи, що це наша перша бентежна зустріч. І байдуже, що ми одружені. У нас усе тільки розпочинається.

Я вийшла з автомобіля і заворожено подивилася на велику будівлю, де знаходився ресторан. Тут був красивий дворик з кованими воротами та квітами, що плелися по них.
Я пройшла всередину, а тоді піднялася мармуровими сходами на другий поверх. Тут було так вишукано та гарно, що я почала несвідомо роздивлятися усе. Схвильоване передчуття з'явилося всередині, адже ці перші побачення завжди такі тривожні. Я зайшла в довгий коридор і помітила годинник на стіні. Гордій запросив мене на восьму, а я прийшла набагато раніше. До початку побачення було ще сорок хвилин. І чому я так поспішала? Може, він ще навіть не прийшов сюди? З самого ранку Гордій був на тренуванні, і сказав, що приїде на побачення одразу ж після нього. Я важко видихнула, але все ж попрямувала до дверей, що вели у велику залу. Мої підбори стукали по цій плитці, віддаючи нестримним биттям мого серця. Я повільно пройшла вперед і почала оглядати залу. Тут було не надто багато людей. Я усміхнулася, коли побачила профіль Гордія. Він був одягнений у темно-сірий костюм, що ідеально підходив до моєї сукні. Та моя усмішка одразу ж впала, коли я помітила поряд з ним дівчину. Вони стояли надто близько, дивлячись одне на одного. Я впізнала її. Це була Діана. Довгі чорні пасма волосся, що хвилями спадали по її спині, наче змії на голові Медузи Горгони. Коли ми з Гордієм фотографувалися для журналу "Хевен", він сказав мені, що познайомився з Діаною на їхній спільній фотосесії. Мені не було складно пошукати їхні фотографії у той же вечір, коли я повернулася додому. Ця дівчина була дуже красивою, хоч як би важко не було це визнавати. Брюнетки з блакитними очима завжди виділялися. Навіть серед моделей така зовнішність була в пріоритеті.

Її губи, нафарбовані в червоний колір, розтягнулися в широкій усмішці. Вона щось тихо говорила йому, поки він уважно дивився на неї. Не відштовхнув, не відійшов, а просто мовчки розглядав її. Таким зацікавленим поглядом, як інколи дивився на мене. Я дозволила собі поспостерігати за ними. Мені це було потрібно. Діана провела руками по своїй вузькій сукні білого кольору, привертаючи увагу Гордія до доволі великого декольте. Після цього вона схилила голову вбік та підійшла ще ближче до нього. Мені було боляче спостерігати за ними. Дихання стало важким, а до горла підступив неприємний клубок. Я навіть не помітила, як на очі навернулися сльози.

Діана поклала свої витончені руки на його груди так легко, наче вона завжди це робила.