Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

До нас вийшла гарно вбрана жінка у строгій світло-рожевій сукні. З білим волоссям і світло-сірими очима. Вона з подивом подивилася на нашу компанію, швидко взяла емоції під контроль і її обличчя стало неупередженим.

— Любий, ти швидко повернувся. Неяда, я твоя тітка Еліза.

— Доброго дня, — сказала спокійно. — Дядьку, як зрозуміти, що моя магія допомагає?

— Пішли, — сказав він трохи різко і нервово пішов на вулицю.

Маркус ішов слідом за мною, не випускаючи мою руку зі своєї руки. На вулиці трава була пожухла і вся рослинність засихала, немов була пізня осінь.

— Усе засихає, немов осінь.

— У світах не збігаються пори року?

— Так. На півроку. У вас осінь, у нас весна.

— Помовчіть усі, — сказала трохи різко.

Відпустила руку Маркуса і сіла на землю, заплющила очі. Земля і природа не винні, що мене кинули і не люблять.

"Я хочу, щоб ви жили і процвітали. Я люблю природу і люблю, коли їй добре. Зелений колір був моєю віддушиною в тому світі, адже білий я не бачила."

Подумки звернулася до природи. Відчула, як поруч сів Маркус і перетягнув мене на свої коліна.

— Не чого тобі сидіти й мерзнути. Для контакту достатньо і просто стояти на землі.

Обійняла Маркуса за шию і поцілувала його в губи. Він відповів дбайливо відповідав на мій поцілунок, намагаючись не злякати.

— Люблю тебе, — сказали ми одночасно.

— Це неймовірно! — почула захоплення дядька.

А потім ми з Маркусом подивилися на всі боки — все навколо перетворювалося. Природа немов оживала, повертаючи свої барви. Запахло весною. Навіть птахи по-особливому заспівали.

— Весілля зіграємо тут! — дядько нервово облизнувся — І бажано першу ніч провести за нашими традиціями.

Коли він сказав, що Маркус має позбавити мене невинності на голій землі, і щоб свідки це бачили. Мало не побила дядька, Маркус ледь зміг мене втримати. Допоміг Ігнат, обвивши мене кільцями хвоста.

— Це застаріла традиція, — сказав Діма. — І ви просто перестраховуєтеся. Достатньо просто весілля в обох світах, між іншим. Тоді їй буде не обов'язково жити на два світи.

— Звідки ти такий розумний, а?

Діма тільки розсміявся і нічого не відповів.

— Перше весілля і шлюбна ніч буде не в цьому світі, — сказала, суворо намагаючись вибратися з кілець нага.

— Що!!! — заволав дядько і вже Ігнат перехоплював його. — Ти загибелі нам бажаєш?

— Ні. Але ось волосся видерти із задоволенням!

Почула сміх тітки.

— Як я тебе розумію Нея. У самої іноді таке бажання виникає.

— Елісо, ти маєш бути на моєму боці!

— Я тебе благаю. Ти занадто вузько мислиш. І якби ти шукав дитину одразу, як стало відомо, що твій брат загинув, то її б було виховано по-іншому. Так що ти сам винен!

Чоловік заричав не гірше за розлюченого звіра.

— Тож через місяць зможе тут зіграти весілля. Я все організую. Потрібно тільки зняти з тебе мірки.

— Пізніше, нам пора, — сказала, дивлячись на годинник. — Сьогодні й так надто насичений день.

Прохід до дільниці відкрила через вхідні двері в будинку. Варто було опинитися у відділку, як відчула, як нахлинула дика втома. Ноги стали непідйомними і я ледве пересувала їх.

— Нея, ти як? — помітив мій стан Маркус.

Його батько був у відділку, пив каву з шефом.

— Ви швидко, — сказав він, — усе так погано?

— Ні, — сказав Діма. — Нея, що з тобою?

— Я дуже сильно втомилася, — сказала ледь чутно — фізично втомилася.

— Дивно, магічно ти не виснажена, — сказав Ігнат.

Я тільки кивнула, а потім підійшла до намальованих дверей і відкрила прохід додому.

— Дуй слідом, — почула тихий рик батька Маркуса.

Удома ми опинилися удвох. Він одразу перевірив вхідні двері. Вони не були зачинені на замок, але, на щастя, ніхто не проник і все було на місці. Я відразу вирушила в душ, стало легше. На душі було важко. Вийшла з душу в одному рушнику. Маркус, побачивши мене, зковтнув і дивився голодним поглядом.

— А нам обов'язково чекати першої шлюбної ночі?

— Думаю, ні. Я в душ!

Я знайшла в шафі сукню, одягла на голе тіло. Маркус вийшов через п'ять хвилин, замотавши на стегнах рушник.

— Ти їсти будеш?

— Я зараз відчуваю інший голод.

Взяла його за руку і повела в спальню. Скинула з нього рушник, він не намагався прикритися. Уже я ковтнула, дивлячись на нього голого. Бачити крізь одяг і бачити без одягу все ж таки різне і так приємніше. Маркус обережно стягнув з мене сукню і притягнув до себе, поцілував. Я ледь торкаючись пройшлася пальцями по спині.

— Боїшся?

— Ні.

Мене підхопивши на руки поклала на ліжко. Став покривати тіло поцілунками, при цьому руки блукали по всьому тілу. Вранці ми прокинулися від дзвінка телефону.

— Ало, — сказав хрипло Маркус.

— Ти в курсі котра година? — почула Діму.

— Без поняття, — сказав він навіть не намагаючись розплющити очі.

— Через пів години нарада. Раджу добре помитися гелем зі смачним запахом і дуже попросити Нею відкрити тобі прохід до відділку.

— Що навіть головомойки не буде? — запитала в слухавку.

Почула смішок від Діми, а Маркус згріб мене в обійми.

— Воруши булками кошак!

Маркус поповз у душ, а я, забігши, швидко вмилася і пішла робити йому каву і гріти сніданок. Встиг він вчасно. Наостанок солодко поцілувавши.

— Добре, коли тобі відкривають прямий шлях на роботу, — сказав шеф, ховаючи телефон у кишеню — Вчасно.

— Це вам, — сказав Маркус і передав шматок торта. — Нея сама готувала. Сказала, щоб задобрити.

— Зроблю вигляд, що вийшло.

А ввечері здивувався, побачивши мене у відділку.

— Скучила за милим? Дякую за торт, смачний.

— Маркус написав, що є якась справа і я можу допомогти.

Шеф насупився. У відділок зайшов Маркус і ще кілька чоловіків.