Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

— Так, що відділу по боротьбі з терористами знадобилося від цивільної?

— Нам натякнули, що одна юна дівчина може допомогти. Ти можеш відкрити портал?

— Ем, ні, прохід. Через малюнок або двері. А що трапилося.

Мені показали на планшеті, що відбувається в банку — все стандартно заручники, терористи, яких взяли в пастку. Але ніхто не хоче йти на поступки.

— Клас там скрізь скло, — сказала я кисло. — І вони сидять біля вікон.

— Нея, там цих гадів усього троє.

— І вони всі озброєні. І не ходять біля дверей. Чи вам вхід усередину відкрити?

— Можна, але будуть жертви.

Подивившись як ходять терористи, сказала:

— Можна по одному відловити біля дверей одним тихим способом.

— Тоді останнього стрілок може зняти.

— А вони не маги?

— Маги. Але чаклувати в банку неможливо, артефакти вони не змогли вивести з ладу.

— Хм, тоді я не можу бути впевненою, що спрацює мій дар.

— Для початку як ти думала знешкодити двох, тихо.

— Ну, як із чортом, — сказала, дивлячись на Маркуса. — Тільки потрібно, щоб я була тут, а хтось, у кого довгі руки, був і тут і там. І це все одно ризик. Може спрацювати відкрити тільки прохід, а далі задумка може не спрацювати через артефакти.

— Тоді той, у кого довгий хвіст, може банально придушити і забрати одного бандита, теж по-тихому, — сказав Ігнат у мене за спиною.

— А ти відразу з хвостом будеш? — він кивнув — А ти ним зможеш планшет утримати і точніше зробити так.

Показала, як опускаю планшет знизу вгору.

— Це я руками зроблю, — наг зніяковів, — потримаєш мене за кінчик хвоста. Тільки прохід не закривай, якщо раптом хвіст вирву.

— Потрібно на комусь експеримент провести, добровольці є?

Хлопці що працюють у дільниці відступили. А з тих, хто прийшов, тільки плечима знизали, ще не знають на що себе підписують. Після випадку з чортом якось ні хто не хоче бути піддослідним. Один із відділу боротьби з терористами вийшов уперед. Ігнат обернувся, впихнув мені в руки кінчик хвоста. Я підвисла трохи, потискала його за теплий зміїний хвіст.

— Нея, — смикнув мене Маркус, дивлюся, стоїть усміхається. А Ігнат червоний від збентеження.

— Ой, вибач. Ти головне аркуш паперу не порви в процесі.

— А що... — не встиг договорити наш піддослідний, коли йому на голову опустився планшет і за мить він зник.

Ми подивилися на папір, було видно тільки підошву взуття.

— Він живий? — запитав стурбовано його колега.

— Має бути. Чорт вижив і після дверей, і після стільця. І когось я вже в малюнок на стіні відправляла. Такий малюнок, Ігнату треба просто винести не порвати. Я потім дістану його.

Мені передали планшет, я присіла з ним і поклала на підлогу, доторкнулася до малюнка, і чоловік з'явився перед нами.

— Можуть бути наслідки? — закінчив він запитання. — Уже все закінчилося?

— Так. Як самопочуття?

— Нічого не помітив взагалі.

Прохід відкривали з дільниці. Обирала момент, коли було видно, що один із терористів проходить поруч із дверима, відкрила до нього прохід. Ігнат блискавично опускав йому на голову планшет із прикріпленим аркушем паперу. І ми тихо зачиняли двері. Так спіймали всіх трьох. А потім поліція звільнила заручників. А терористів заарештували. Вони навіть не зрозуміли, як опинилися вже за ґратами.

— Ну що я можу йти у своїх справах? — запитала в чоловіків.

Мені просто кивнули. А я подумала, що ще встигну сходити на замовлення по малюнку в будинку. Був новий клієнт і потрібно було зробити невеликий малюнок в офісі. Варто було подумати, куди мені добиратися, і за кілька кроків я вже була біля потрібної будівлі. Вирішила, що подумаю про те, що трапилося, потім. Ми із замовником залишилися одне одним задоволені. Я оплатою і простотою малюнка, він якісною і швидкою роботою.

— Нея, а ти де? — подзвонив Маркус, коли я вже вийшла додому.

Знову якимось чином скоротила відстань.

— Уже вдома, була на роботі.

— А навіщо ти пішла з офісу? — запитав він ошелешений. — Потрібно було ще звіт написати про виконану роботу.

— Маркусе, я запитала, чи можу я піти. Мені сказали, що можу.

Він шумно видихнув і ласкаво мені сказав:

— А ти можеш повернутися. Голову я потім декому відкручу.