Данило Борисович Яневський - Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський

питання можна звернутися, наприклад, до послуг пошукача Google. Запит на слово «freemason» меньш ніж за пів секунди дасть принаймні 12 500 000 посилань.

Якщо звернутися до інформацій, розміщених на офіційному інтернет-представництві вітчизняної вільномулярської ложі, розташованій за адресою http://www. freemason.org.ua, то вичитати там можна, зокрема, таке.

Першим та головним документом, який узагальнював існувавші основні принципи життя вільномулярських лож та їх членів, є «Конституції Андерсона, або Давні заповіді вільного муляра», видані священиком Джеймсом Андерсоном (1679/160—1739 рр.) в 1722 р.

Перший параграф документу «Про Бога та Релігію» формулював сенс існування Ордену: «Вільний Муляр зобов’язаний, в силу даної їм обіцянки, підкорятися моральному закону; і якщо він вірно розуміє Королівське Мистецтво, він ніколи не стане нерозумним атеїстом або невіруючим вільнодумцем. … Вільні Муляри повинні бути людьми доброчесними і вірними, тобто бути людьми честі і людьми чесними, без залежності від особистих переконань і конфесійної належності кожного з них..»

Параграф другий «Про Світську Владу, Вищу і Призначену» визначав взаємостосунки члена братства із владою його країни: «Вільний Муляр є лояльним підданим світської влади, де б він не мешкав і не працював; він ніколи не повинен брати участь в заколотах і тайних злих задумах проти миру і благополуччя народу, рівно як і не вести себе як не належить у відношенні призначених представників влади; …Якщо Брат повстане проти держави, з ним не будуть об’єднуватись в цьому повстанні, але будуть жаліти за ним, як за будь-яким нещасним; однак якщо його засудять за цей один тільки злочин — незважаючи на істинно лояльне, за своєю суттю, Братство може і повинне заявити про свою неучасть в його бунтарському пориві, а також надалі не подавати причин і не множити заздрість до існуючої законної влади, — він не може бути виключений з Ложі, і його узи з нею залишаться нерушимі»[46].

«Дванадцять основних заповідей братства», або так звані ландмарки, в свою чергу, визначали основні принципи його щоденного функціонування:

1. «В основі Братства є традиційна віра у Всевишнього, Великого Будівничого Всесвіту, що ніяк не суперечить різним релігійним віруванням і переконанням, а навпаки об’єднує їх у високому гуманному стремлінні».

2. …

3. «Організаційно Братство є Орденом, до якого належать тільки мужі незалежні і доброї слави, що сповідують у своєму житті ідеали гуманності і братерства у їх глибшому сенсі».

4. …

5. «Братство спрямовує своїх членів на духовне самозбагачення, випромінює через них свою високу гуманність на людську спільноту».

6. «Члени братства зобов’язуються поважати переконання і віру кожного, не допускати у своєму колі протистояння політичних чи релігійних думок, бо воно засноване на братерській згоді і взаєморозумінні».

7. …

8. …

9. «Братство приймає до свого кола лише чесних і моральних повнолітніх осіб, спроможних осягнути безмежність пізнання».

10. «У своєму колі члени Братства плекають любов до своєї Батьківщини, послух її законам і пошану до законної влади. Вони вважають, що їхній перший обов’язок — шанувати всяку натхненну Працю».

11. «Члени Братства зобов’язуються, дотримуючись свого гідного і високоморального рівня, не викривати сутність духовних основ організації і поширювати її моральний вплив на широкі суспільні кола».

12. «Члени Братства зобов’язуються без вагання подавати один одному братерську допомогу за всіх найскладніших обставин, навіть наражаючи себе на небезпеку…[47].

Але найголовніша заповідь масонства полягає, — принаймні так стверджує найвідоміший та найавторитетніший масонський авторитет Альберт Пайк, — в наступному:

«Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. По сьому знати мусять усі, що ви мої ученики, коли любов матимете один до одного» (Йоан, 13: 34–35).

Спираючись на дані, наведені в дослідженні В. Савченка, можна сформулювати гіпотезу про те, що сама ідея проекту «Україна» та її розробка впродовж всього XIX ст. належала саме вільним мулярам.

Саме масони створили першу «українську» людину, буквально виліпили її з кріпосного енгельгартівського козачка[48]. Саме художній геній Шевченка витворив міф «України», яка чекає свого Вашингтона з його «новим і праведним законом» («Юродивий», 1857 р.).

І тут виникає просте питання: від кого і коли Тарас міг дізнатися про факт існування Північно-Американських Сполучених Штатів, принципи їх державного устрою та першого президента? Припущення, що в дитинстві він мав широкі можливості для користування бібліотекою, телевізором, мобільним телефоном, навіть для вітчизняного українознавства є занадто радикальним.

Більш вірогідним може бути припущення, що відповідні інформації він дістав в Петербурзі після викупу з неволі 1838 р. (але до дня арешту в 1847 р.) від своїх масонських спонсорів і благодійників (мистець Карл Брюллов, композитор-аматор Міхаїл Вієльгорський, поет, наставник імператорської родини Василь Жуковський, один з основоположників російської літератури, українець Нестор Кукольник, віце-президент імператорської Академії мистецтв Федір Толстой та ін.) та «братчиків» з числа кирило-мефодіївців[49]. Вітчизяне шевченко- (але не тільки) знавство списало грубі стоси папери на цю тему, але так і не спромоглося, наскільки нам відомо, констатувати очевидну річ: Шевченко достеменно знав, що перший президент Сполучених Штатів був масоном — так само як в абсолютній більшості своїй і отці-засновники США, які сформували країну згідно з масонськими приписами.

Своєю історичною формулою Шевченко протиставив їх втілений на практиці ідеал державного устрою, тобто «праведний» закон, закон «новий» — закону «старому» та «неправедному». А останнім таким в географічному ареалі, в якому народився, жив і творив Тарас, був «закон» романівський, тобто тотальне свавілля, яке запанувало на Правобережжі Дніпра після 1772 р.

Можлива й інша інтерпретація: під «старим» і «праведним» законом Тарас Григорович, як нам видається, розумів якраз скасований Російською імперією «закон» ВКЛ/ РП, вищою точкою якого був Статут Великого князівства Литовського.

В цьому сенсі можна стверджувати, що видатний національний мислитель, політичний пророк Михайло Драгоманов, один із беззаперечних лідерів «Старої громади», розбудував свою політичну теорію майбутнього