Маркіз де Сад - Будуарна філософія

велетенський член не залізе в мою гепу більш як наполовину!.. Він там! Він там, нехай йому чорт!.. О, я почуваю себе на сьомому небі!.. Не жалій мене, моя красунечко!.. Ежені, будь готова, я занурюся в тебе без попередження… О, яка ж вона гарна, твоя мила гепочка!

ЕЖЕНІ. Ох, друже, ти мене роздираєш… Підготуй принаймні вхід.

ДОЛЬМАНСЕ. І не подумаю цього робити! Я втратив би половину втіхи, якби зайнявся такими дурницями. Згадай про наші принципи, Ежені, — я дбаю тільки про власну втіху. Зараз ти жертва, а я кат… А недавно було навпаки… Ох, чорт, він заліз…

ЕЖЕНІ. Ти мене вб'єш!

ДОЛЬМАНСЕ. Ой, він уже на дні!

ЕЖЕНІ. Тепер роби зі мною, що хочеш, — він там! Я більш нічого не відчуваю, крім насолоди!..

ДОЛЬМАНСЕ. Як любо мені терти оцим здоровенним прутнем по лоскотунчику невинниці!.. Шевальє, підстав мені зручніше свою гепу!.. Я добре розминаю твого приятеля, розпусний гультяю?.. А ви, пані, трахайте мене, трахайте вашу шльондру… Авжеж, я почуваю себе шльондрою і хочу нею бути… Ежені, доходь, мій ангеле, доходь!.. Огюстен уже не витримав і випустив сік. Шевальє теж, а зараз бризне і мій… ще мить — і… Ежені, воруши сідницями, здавлюй мого молодця; зараз я наллю в тебе чогось гарячого… Ох, триклятущий боже!.. Ох, помираю! (Відвалюється від Ежені, вся «система» розпадається). Гляньте, пані, на вашу юну розпусницю. Ось вона лежить, уся залита сім'ям; біля входу до її пуцьки ціла калюжа. Збуджуйте її, сіпайте її лоскотунчика, мокрого від сперми. Це одна з найсолодших утіх, які може пережити жінка!

ЕЖЕНІ (зривається і тремтить). Ох, любонько, яка то справді буде солодка втіха!.. Ох, золотко, я згораю від хоті! (Прилаштовуються).

ДОЛЬМАНСЕ. Шевальє, тобі ми доручаємо забрати цноту в цієї чарівної дитини. Сестра тобі допоможе — і мала шельма зомліє в твоїх обіймах. А мені підставиш сідниці. Я наколю тебе, а Огюстен тим часом трахне мене. (Розташовуються).

ШЕВАЛЬЄ. Тобі зручно буде отак?

ДОЛЬМАНСЕ. Задери гепу вище, любий. Отак… Я тебе без підготовки, шевальє…

ШЕВАЛЬЄ. Ет, роби, як знаєш. Хіба зможу я відчути щось, крім насолоди, коли занурюся в лоно цієї знадливої дівчини? (Цілує її і підготовляє, обережно розтуляючи пальцем губенята, а тим часом пані де Сент-Анж грається з лоскотунчиком Ежені).

ДОЛЬМАНСЕ. Щодо мене, любий, то будь певен, з тобою я дістану куди більше втіхи, ніж дала мені Ежені. Існує велика різниця між чоловічою гепою і дівочою!.. Наколюй же мене, Огюстене! Чого зволікаєш?

ОГЮСТЕН. А того, пане, що він оце побував біля входу до любої пташечки і все випустив, а ви хочете, щоб він уже піднявся на вашу сраку, а не така вона вже й гарна, бігме!..

ДОЛЬМАНСЕ. Ох, ти ж і йолоп! А втім, чого я нарікаю? Це ж закон природи: кожен проповідує за свого святого. Запихай його, запихай, дурнику… А коли здобудеш трохи більше досвіду, ти мені скажеш, чи варті гепи пуцьок, чи ні… Ежені, потурбуйся про шевальє, адже він готується тобі догодити. Кожен дбає тільки про себе — маєш рацію, люба розпуснице; але розворушиш його в інтересах своєї ж таки насолоди, щоб він якнайліпше обробив твою цілину.

ЕЖЕНІ. Так, так, я його приголублю, я його поцілую… ой, я втрачаю голову!.. Ой! Ой! Ой!.. Ой, друзі! Не можу більше, не можу!.. Пожалійте!.. Я помираю… я доходжу!.. Ох, прокляття! Я в нестямі, я сама не своя!..

ДОЛЬМАНСЕ. Щодо мене, то я повівся розважливо. В цій гарненькій гепочці я хотів лише розігріти свого інструмента, а той сік, який там розігрівся, я зберіг для пані де Сент-Анж. Ніщо так не розважає мене, як почати справу в одній гепі, а закінчити — в іншій. Ну, шевальє, ти, я бачу, готовий до нападу… Зривай віночок!..

ЕЖЕНІ. Ой ні, в ім'я неба, ні! Я не хочу, щоб це зробив він, я помру! У вас, Дольмансе, він менший, і благаю вас, заклинаю, зробіть ви мені цю операцію!

ДОЛЬМАНСЕ. Неможливо, ангеле мій. Я ніколи в своєму житті не запихав прутня в пуцьку! В моєму віці починати пізно, звільніть мене від такої ганьби. Ваша цілина належить шевальє, тільки він гідний її обробити. Не відбираймо в нього його законне право.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Відмовитися зірвати віночок… І з якої дівчини — такої свіжої, такої гарненької… Я не помилюся, коли скажу, що такої красуні, як моя Ежені, не зустрінеш у всьому Парижі! Який сором, пане!.. Ось що означає занадто чіплятися за свої принципи!

ДОЛЬМАНСЕ. Не так уже й сильно я за них чіпляюся, пані, бо чимало з моїх однодумців нізащо не погодилися б вас наколоти… Я ж це зробив і зроблю знову; отже, дарма ви мені дорікаєте, що я фанатик своєї віри.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. В такому разі — за діло, шевальє! Але будь обережний; подивись, у яку маленьку дірочку маєш ти пропхати свого кия! Чи може бути таке співвідношення між вмістом і вмістилищем?

ЕЖЕНІ. О, я помру від цього, неодмінно помру… Але мені так хочеться, щоб мене трахнули, і я готова на будь-який ризик, я подолаю страх… запихай його, мій лютий, запихай! Я тобі віддаюся.

ШЕВАЛЬЄ (тримаючи в руці свого настовбурченого прутня). Хай буде так! Він повинен туди пропхатися… Сестро і Дольмансе. тримайте її за ноги… О, прокляття, як це буде нелегко!.. Та хай навіть мені доведеться проткнути її наскрізь, роздерти, я проведу її крізь це випробування, клянуся чортом, що проведу!

ЕЖЕНІ. Обережно, обережно, мені боляче!.. (Вона кричить, сльози котяться по її щоках…) Рятуйте, рятуйте! Ох, люба подруго… (Пручається.) Ой, не хочу, щоб він пропихався!.. Я волатиму пробі, якщо ви мене не облишите!..

ШЕВАЛЬЄ. Кричи хоч лусни, мала шельмо, а він туди пропхається, кажу тобі, що пропхається, хай навіть ти вріжеш дуба!