Леся Найденко - Коефіцієнт надійності, Леся Найденко

Я відчуваю, як її губи трішки посміхаються прямо під моїми, і це так підриває мій самоконтроль, що я, сам того не помітивши, поглиблюю поцілунок… На секунду Аліса стискає пальцями шарф сильніше, немов боїться, що хтось знову змусить нас перервати цей момент. Мій мозок остаточно вимикається. Все, він і так сьогодні працював на межі можливостей, тепер може відпочити, передавши керування виключно органам чуття. 

Сподіваюся, вона відчуває бодай десяту частину того задоволення, що я. Це наша мить. Вона склалася з мільйона попередніх — нашого сміху, сварок, нервів, коротких дотиків. Відчуття полонять, відгукуючись теплом унизу живота. Її губи м’які, теплі, ніжні… Мене від цього прошибає струмом. 

Чесне слово, якби зараз піді мною тріснув лід, я б цього і не помітив.