Марі-Анна Харт - Тіні забутих гріхів, Марі-Анна Харт

Розділ 14.2

Архант зайшов у свій кабінет. Настрій був жахливий — останні місяці стали суцільним виром проблем. Глянувши на своє відображення в дзеркалі, він згадав, як тридцять років тому зробив те, що вважалося неможливим: створив зграю. Він об’єднав навколо себе перевертнів, яких вигнали зі своїх зграй, і дав їм новий дім.

У світі було багато перевертнів-беззграйнців, але їхнє життя важко було назвати нормальним. Вижити без зграї майже нереально.

Архант пам’ятав, як, будучи ще зовсім молодим, вирішив, що правила варто змінити. І йому це вдалося. Вони оселилися на нічийних землях. Він добре пам’ятав ті часи, пам’ятав свої тривоги: чи не вижене їх найближча зграя — Півмісяця? І пам’ятав свою першу зустріч із їхнім альфою.

Реймонд.

Він був лише трохи старший за Арханта, але мав силу та вплив. Істинний альфа. Таких було мало. Архант знав: якщо між ними почнеться конфлікт, він не виграє.

Але Реймонд не вигнав його. Більше того, він зробив те, чого Архант навіть не очікував — публічно визнав ці землі його територією. Жоден інший альфа в окрузі не наважився заперечити Реймонду.

Минуло тридцять років, і зграя Арханта з тридцяти чотирьох ізгоїв перетворилася на могутню силу. Але зараз перед ним постала проблема.

Архант ніколи не втручався у конфлікти інших зграй, навіть якщо ті зневажливо ставилися до Проклятих. Він завжди дотримувався нейтралітету.

Але сьогодні йому доведеться зробити вибір.

Чи підтримати Бакстер?

Він не міг кинути дочку того, кому був зобов’язаний усім.

Архант важко опустився в крісло й провів рукою по обличчю. Йому потрібно було прийняти рішення, і часу залишалося небагато.

Він заплющив очі, змушуючи себе зосередитися.

Якщо він підтримає Бакстер, це означатиме відкриту конфронтацію зі зграєю Півмісяця. Зграя, що колись дала йому шанс, тепер може стати його ворогом.

Але якщо він відмовиться — він зрадить пам’ять Реймонда.

Якби Бакстер вступила в зграю Проклятих, всі проблеми вирішилися б. Хантер не мав би жодних прав на неї.

Але вперта вовчиця навіть слухати про це не хотіла.

Архант роздратовано провів рукою по столу, ніби стираючи невидиму пилюку

Архант усвідомлював: якщо Хантер публічно вимагатиме, щоб Бакстер повернулася до зграї Півмісяця, а він стане йому на заваді — це означатиме війну.

І ця війна призведе до численних смертей.

Він добре знав, що інші зграї не стануть на його бік. Ба більше, вони чекатимуть моменту, коли зграя Проклятих ослабне, а потім, коли вона програє, просто підкорять її.

І найгірше — його власна зграя не захоче воювати за Бакстер.

Вони не відчували до неї жодної прив’язаності. Для них вона була чужою. І хоча вона була дочкою Реймонда, це нічого не змінювало.

Архант повільно видихнув.

Варіантів було небагато.

Або він знайде спосіб владнати ситуацію мирно, або доведеться обирати, кого він готовий втратити.

Архант провів тиждень у пошуках рішення.

Він відвідав зграї, з якими мав найкращі відносини, намагаючись зрозуміти їхню позицію та можливі наслідки.

Результати були не надто втішними.

Більшість займала нейтралітет, вичікуючи, чим усе закінчиться. Дехто відкрито давав зрозуміти, що не ризикуватиме своїм становищем заради чужого конфлікту.

Ніхто не хотів ставати ворогом Хантера.

Архант повернувся до свого кабінету, відчуваючи втому, яка була не лише фізичною, а й моральною.

Він залишився сам на сам із цією проблемою.

І тепер йому доведеться прийняти рішення без підтримки інших.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍