Ізабель Азімова - Новий кінець , Ізабель Азімова

18.

"Буди поруч ти зі мною тут, у серцї моїм і у снах щодень."

- Про, що ти хочеш поговорити? - запитала я і вигнула брів, бо не очікувала, що прям зараз у Деміана виникне бажання поговорити.

- Ми мало знаємо один про одного і я думаю, якщо ми хочемо налагодити наші взаємовідносини, нам спочатку треба більше дізнатьсь один про одного,- чоловік дивився дуже пристально на мене, а я під його поглядом пішла до ліжка і розувшись сіла на його край. 

- Добре, ти маєш рацію,- легко посміхнулась я і була рада, що ця пропозиція відходила саме від Деміана. 

- Тоді я почну, - сказав чоловік і глибоко видихнув, набираючись слів, щоб сказати,- Мені двадцять чотири роки, але думаю ти знаєш про це,- з посмішкою почав Деміан і я теж посміхнулась,- Я письменник і працюю з видавництвом, де працює Тім, так ми і знаємо один одного,- після почутого, я трохи відкрила рот від здивування. Я знала, що Деміан якось зв'язаний з видавництвом, але не думала, що він писменник.- Ти виглядаєш здивованою,- сказав чоловік і підсунувся ближче до мене на ліжку. Ми сиділи один напроти одного і цей момент здавався мені ближчий, ніж поцілунок. 

- Я...не думала, що ти письменник, - старалась не видавати того, як мене насправді потрясла ця інформація. Треба більше дізнатись про книгу, яку я зараз читаю і через свою якусь тупість, я навіть не звернула уваги на її письменника, - Які книги ти пишеш? - після цього запитання, Деміан відвів свій погляд від мене і схоже думав, що відповісти. Напруга всередині мене зростала і я боялась, що мої здогадки виявляться правдою. 

- Кожна моя книга не схожа на попередню, я пишу про те, що хочу написати, про те, що відчуваю і вважаю правильним написати. 

- Кажеш, як письменник,- сказала я і ми з ним посміялись з моєї фрази,- Ти можеш мені показати свої книги? - задаваючи це питання, я хотіла впевнетись і дізнатись, які книги пише Деміан. 

- Я хочу тобі їх показати, коли ми повернемось до Лос-Анджелесу. В мене вдома є всі мої книги і я хочу розповісти тобі про кожну з них,- я була рада, що чоловік хоче відкритись мені і кивнула на його пропозицію, з легкою посмішкою. Але все таки відповідь на моє питання, залишалась відкритою, тому, як повернусь до дому, треба розібратись з декількома речима. В цей момент, Деміан ще наблизився до мене і ліг своєю головою на мої ноги. Я почала водити руками по його волоссю, а він продовжив розповідати. 

- Я народився у Лондоні і до часу, як поступити в університет жив тут. Моя мама померла, коли я був ще маленький і я дуже мало пам'ятаю про неї, - коли я почула це, я нахилилась до нього і сказала: 

 - Деміан, мені жаль... - але не встигла я сказати, як чоловік піднявся на ліктях і однією рукою погладжував мою щоку.

 - Все нормально,- він дивився прямо мені в очі і в них я побачила ніжність, співчуття і якийсь глибокий смуток,- Коли мені було одинадцять, тато познайомився з Керол - мамою Люка. Спочатку, я не знав, як реагувати на їхню з Люком присутність, але з часом, Керол в якомусь сенсі замінила мені маму і я дуже вдячний, що вона з'явилась в житті мого тата, - говоривши це, Деміан дивився у стелю і легко посміхався, пригадуючи дитинство, - З Люком у нас завжди були нейтральні стосунки, ми не багато спілкувались, але ненаивсті між нами не було. Можливо в нас не вийшло побудувати якоїсь дружби, бо я був старший за нього. Літо, перед тим, як я поїхав на навчання, ми трохи зблизились і я розумав, що, як ніяк ми зведені брати і повинні підтримувати хороші стоснунки. Пройшло декілька років мого навчання і Люк іноді приїжджав до мене, я показував йому місто, а коли я повертався на свята у Лондон ми проводили багато часу разом. Коли я закінчив університет, а Люк почав вчитись, між нами вибухнув один конфлікт, який ми вже багато часу ігноруємо, але через нього наші взаємовідносини значно погіршились,- я уважно слухала Деміана і по трохи розуміла їх ситуацію з Люком. Я вирішила не питати, що за конфлікт між ними виникнув, бо чоловік і так багато розповів і відкрився мені сьогодні. 

- Дякую, що розповів мені стільки про себе, я насправді не очікувала такого від тебе, - сказала я і позіхнула. Ми з Деміаном вже лежали один напроти одного і я відчувала, як мої очі закриваються. Я розуміла, що лежала в цій не дуже зручній сукні і треба було піти в свій номер і перевдягнутись, але на це сил не було зовсім. Я чула, що Деміан ще щось казав, але його слова губились і я провалилась у сон. 

- Покажи, що ти там малюєш, - я сиділа на теплому піску і тримала в руках блокнот і олівець. Я малювала Деміана і не хотіла, щоб він побачив. Напевно боялась, що йому не сподобається. 

- Не покажу,- закрила блокнот і хотіла кинути його собі в сумку, як чоловік перехватив його з моїх рук. Я в цей час тягнулась до нього і хотіла забрати свою річ, але було вже пізно. Деміан відкрив сторінку з його малюнком і його погляд змінився. 

- Ти малюєш мене? - запитав він, його голос змінився, ставши трохи хрипким, а очах була неописуєма ніжність.

- Це просто випадковість, - відповіла я, відчуваючи, як червонію. - Я малюю всіх, кого бачу.- після цієї фрази, він почав гортати мій блокнот і побачив, що там були тільки його малюнки і від цього посміхнувся. 

- Усіх кажеш? - Деміан приблизився до мене і відав блокнот, - Ти нейомовірно гарно малюєш. 

- Ну, я все таки вчусь на архітектора,- з посмішкою сказала. 

...

Неочікувано для себе я проснулась і старалсь заснути знов, щоб дізнатись, що було далі. Це вже не вперше, коли мені сниться Деміан і саме цей сон, мені дуже сподобався. Я відкрила очі і подивилась навкруги, згадавши, що я в номері Деміана, подивилась на місце поруч і побачила, що він ще спить. Тихенько піднявшись зі свого місця, що не розбудити чоловіка, я взяла свою сумку, підбори і вийшла з номеру. Я не хотіла, щоб він подумав, що я втекла, особливо після вчорашної розмови, але мені треба було привести себе в порядок. Я дійшла до свого номеру і відкрила двері. Коли я вже була в середині, я одразу пішла у душ. Вода була теплою і заспокійливою, змиваючи з мене всі останні події. Увесь час я думала про те, що мені вчора розповів Деміан і була неймовірно рада, що наші стосунки поліпшуються. Нам ще багато треба дізнатись один про одного і в мене є багато питань до нього, але я була впевнена, що готова на це. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍