Олександр Мімрук - Цукровик

тобі те, що тобі краще було б не чути? Найкраще для тебе зовсім недосяжне: не народжуватися, не бути взагалі, бути нічим. А другим достойним для тебе — померти одразу після народження».

Якось ми з Миколою Воробйовим гуляємо Подолом, і він мені каже: «Я вже викликав астероїд, і він всіх нас помирить». «Хіба людство не заслуговує на помилування?», — перепитую я. «Це і буде його помилування», — відказує мені Микола Воробйов.

тож сідай поруч мене наче в останнє зустрінемо разом жінку зодягнену в сонце

...проте нерозгаданим все ще залишається найголовніше запитання цієї книжки:

про що можна думати консервуючи себе в коробках як розпізнати степи яких не існує ми залишимось тут назавжди і в затишному галасі скелі відчуємо фактуру стін фактуру своєї шкіри Примітки
1

Див. Epistula loannis I 5:21: Filioli, custodite vos a simulacris. Amen, де Св. Єронім вживає саме не idolis, а simulacris, підкреслюючи, що йдеться не просто про ідолів, а про хибні подоби.

(обратно)
Оглавление Двори винограду   «— все що вони залишили нам...»   «є міста дуже старі...»   «слухайте всі...»    «я навіть не помітив...»   «наше місто зростало колами...»   «вогні згасають помірно...»   «людський син...»   «цукровик...»   «посидь поруч зі мною...»   «кілометри мідних труб...»   «між будинків високих...»   «— це крик сови...»   «спека в неділю...»   «сант'еліє...»   «коли ти проходиш повз наші дерева...»   «молодий роботяга заводу...»   «і коли на квартали спадає ніч...»   «чужинець...»   «і вгризатися потрібно в кожну хвилину...»   «двори лункі...»   «важко побачити світло...»   «примарні дороги...»   «стіни будинків...»