Олександр Мімрук - Цукровик

маленька сіра сова з великими жовтими наче повний місяць очима можливо вона волає про порятунок чи ще гірше сповіщає про його неможливість

/.../

можливо якщо я колись вирвуся з цього міста я стану далекобійником десь далеко на півночі і мудрі сови плутаючи фари з сигнальними вогнями розбиватимуться об моє лобове скло

В Києві, як і в містечку Мимрука, теж водяться сови. Часом, гуляючи вночі Куренівкою, я зупиняюся їх послухати.. Мало кому вдавалося почути разом із їхніми криками благу звістку... і побачити виноградну лозу, що все ж пробивається крізь асфальт...

насправді тут усе живе особливо асфальт

/.../

нехай кожен чує що ми вітаємо нове життя

б.

Прекрасний, новий світ! Його вітав Дзиґа Вертов, зараз його вітає Саня Мимрук!

хлопець заглядає у маленьке технічне віконце і цілий світ відкривається його очам

І цей дитячий погляд на Всесвіт зовсім не є таким вже безневинним як здається — не дарма ж однією із най-жорстокіших і найпослідовніших у своїй жорстокості армій були саме червоні кхмери — мобілізовані підлітки — зграї дітей взагалі поклоняються Володареві мух... Знову надам слово Люїсу де Ґонґорі: «весь світ впадає в дитинство, як будь-хто, хто старіє».

і коли вони відвернуться я викраду їхнє кляте сонце таке рідне і важливе для мене таке буденне для них

В цих рядках вчувається справжня древня епіка — епіка часів дитинства людства.

так хочеться видертися на найвищий поверх над димом і дротами над птахами та ангелами над богами і згоріти поцілувавши сонце

Епіка завжди виправдана. Якщо не бути героєм, то краще не бути взагалі. Проте і доля героя проклята. Зрештою, ще мудрий Силен, відповідаючи на запитання хитрого царя Мідаса, в чому полягає людське щастя, відповів: «Проклятий, одноденний рід, діти випадку й нужди, навіщо змушуєш ти мене сказати