Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

— О ні, Джеймі! Будь ласка, ні! — Вона почала відбиватися від нього.

Король швидко схопив її й проказав із жалем:

— Кохана моя, я сподівався, ти отямишся тепер, коли нашу першу сутичку залагоджено. Патрикові буде цілком байдужісінько, узяв я тебе один чи десять разів. Того, що я побував у тобі, буде вже досить. Я знаю, люба моя, що ти не розпусниця, але ти не можеш заперечувати, що твоє тіло відповідає моєму. Чому ж ти й далі вперто відбиваєшся від мене? Я ласкавий до тебе й знаю, що я вправний коханець. Чом же ти й далі опираєшся?

— О Джеймі, — сказала вона ніжно. — Схоже, ти й справді не розумієш. Я зроду не зналася з жодним чоловіком, окрім Патрика. Перш ніж ми побралися, я опиралася йому, але кохала його. Звичайно, моє тіло відповідає на твоє. Він навчив його відповідати. Але тепер ти прийшов і вимагаєш від мене droit du seigneur[2]. У ліжку мій розум і тіло завжди зливалися в одне ціле, бо я лягала в нього з чоловіком, якого кохала й кохаю. Але я, ваша високосте, не кохаю вас. Я просто не можу вам не опиратися.

— Тобі дуже пощастило, моя гарненька кузино, — сказав Джеймс Стюарт. — Я зроду не кохав нікого. Навіть не знаю, що це насправді означає. Ті, хто мене зростив, лише годували, одягали, виховували й навчали мене. Я не пригадую з дитинства добрих слів чи ніжності. Єдина, хто була лагідна до мене, — моя старенька нянька.

— Тоді я щиро тобі співчуваю, Джеймі, бо, тільки насправді полюбивши когось, починаєш відчувати всю глибину життя. Твоя біда в тому, що ти ніколи не мав нікого свого. Коли юна королева приїде додому, до Шотландії, вона буде лише твоєю. І коли з'являться діти… Та що казати, Джеймі! Ти незчуєшся, як у тебе буде своя власна велика родина, яку ти любитимеш і яка любитиме тебе.

— Дякую тобі, Кат. Ти даруєш мені надію. — Король усміхнувся до неї. — Твоє місце насправді при дворі, люба моя. Ти знаєш, що сказати своєму королю. Я нетерпляче сподіваюся приїзду моєї королеви, але зараз… — Він ніжно штовхнув Кат назад на подушки і, дотягнувшись до її рота, поцілував її з відточеною майстерністю. Її першим бажанням було випручуватися з його пазурів. Але раптово вона збагнула, що король має рацію. Якби Патрик з'явився зараз удома, опиралася б вона чи сама б віддалася, його реакція була б однакова. Він розлютився 6 на неї!

Її тіло вже боліло від цього опору. «Я не кохаю цього чоловіка, — подумала вона, — але більше цього не витримаю!»

Він перестав цілувати її й поглянув на Кат зверху вниз. Її очі зустрілися з його очима.

— Я ніколи не покохаю вас, Джеймі, і мені соромно за те, що ви змушуєте мене робити, але я поступаюся вам, мій сеньйоре.

— Доки не приїде королева, — швидко відповів він.

— Ваша високосте! Ви зруйнуєте мій шлюб! Ви не зможете приховувати від Патрика те, що спите зі мною.

— Зможу, якщо його тут не буде. Жоден чоловік при повному розумі не міг би скуштувати твій трунок та перебутися однією ніччю. Я відішлю Патрика в Данію з гуртом дворян, щоб супроводжувати королеву додому. Наш зв’язок буде зберігатися в таємниці від двору. Твоя репутація залишиться незаплямована. Гордість твого чоловіка не буде зачеплено.

Катріона розуміла, що має вдовольнитися цим. Вона більше не могла з ним сперечатися.

— Дякую вам, ваша високосте, — прошепотіла вона.

У відповідь король схилив голову й почав цілувати її трепетне тіло, починаючи з тонкої пульсуючої шийки. Далі він провів губами до її грудей, тугих, з гострими налитими сосками, до її округлого живота, до родимки над потаємною щілинкою. Аж раптом перевернув її і взяв так, як Патрик Леслі ніколи не брав. Вона скрикнула, шокована, і почула хрипке бурмотіння короля:

— А ось і місце, куди Ґленкірк не сунувся раніше за мене.

Його рука жорстко притискала її груди. На подив Кат, він швидко довів її до межі задоволення. Вони спокійно лежали поряд, доки їхнє дихання не заспокоїлося.

— Сподіваюся, — мовив Джеймс Стюарт, — що королева приїде не надто швидко. Моя кохана! Ти чудо! Не дивина, що Патрик за всі ці роки навіть не дивився на інших!

Її голос затремтів:

— Патрик ніколи не робив того, що ти зробив зі мною.

— Я знаю, — сказав він. — Ти була там незайманою, але тобі сподобалося, еге, Кат?

— Ні!

Він засміявся.

— Так! Сподобалося! Ґленкірк поводився з тобою ніжно, люба моя. Я навчу тебе багато чого і, крім усього іншого, того, як догодити мені. — Він устав і, наливши їм обом по келиху вина, докинув дров у вогонь. — Скоро твій Патрик має повернутися з абатства Мелроуз. За тиждень він вирушить разом з іншими зустріти мою наречену й супроводити її додому. Люба моя, не треба так сумно дивитися. У нас попереду чудовий місяць або й два.

Розділ 15

Графиня Ґленкірка тихо сиділа перед дзеркалом, доки Еллен розчісувала її густе медове волосся. На ній малося саме спіднє вбрання: біла шовкова спідниця й сорочка з глибоким вирізом. Кат Леслі була налякана й не уявляла, що їй робити. Вона знала, що Патрик у палаці, доповідає перед королем. Коли він нарешті прийде до їхніх кімнат, чи помітить, що щось змінилося? Вона молилася, щоб не помітив.

З двадцятого серпня, тобто вже тиждень, Джеймс Стюарт спав із нею. Бог — суддя, вона не прагнула його спокусити! Після першої ночі вона взагалі втекла з палацу до свого маєтку. Король тихо, але твердо наказав їй повернутися. У відчаї вона довірилася своєму улюбленому діверові. Адам Леслі вислухав її. Похитавши головою, він сказав:

— Цьому ніяк не зарадиш. Король має те, що хоче, і так сталося, що хоче він тебе.

— А якщо я поїду додому до Ґленкірка, Адаме? Не буде ж він переслідувати мене там.

Адам Леслі щиро співчував Кат. Вона була свавільна та вперта, але кохала Патрика. Те, що їй доводилося таке терпіти, було несправедливо. Однак допомогти їй він не мав ніякої можливості.

— Кат, ти не можеш поїхати з двору без дозволу Джеймі, і ти це знаєш.

Якусь мить вона ще дивилася зухвало, і Адам заговорив жорсткіше:

— Кат, ти не можеш поставити під загрозу родину Леслі просто через небажання бути коханкою короля. Він обрав тебе й навіть дуже люб'язно погодився зберегти ваш зв'язок у таємниці. Якщо будеш