Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

— Час пролетів так швидко, — тихо мовив він. — О, Джеммі! Це така прекрасна країна! Ти конче маєш її побачити!

— Може, ще й побачу, — згодився молодший граф. — І все ж ти повернувся додому, батьку. Ти повернувся додому, до Ґленкірка. І що нам тепер робити?

— Я не збираюся тут залишатися, сину. Я відчув смак справжньої свободи в безкрайому, багатому Новому світі. Я не хочу залишатися на цій бідній старій землі. Там кожен може своїми власними руками збудувати свою власну імперію й не мусить вклонятися жодному королю. У привільному новому світі взагалі немає тих королів! Я повернувся, щоб побачитися зі своєю мамою і з Кат. Тепер я з’ясував, що Меґ померла, і твоєї матері давно тут немає.

— Якщо згадати все, що між вами сталося перед твоїм від’їздом, — сказав Джеймс Леслі, — невже ти справді сподівався, що мама на тебе чекатиме? Ти б тільки бачив короля поруч із нею. Він не міг дочекатися, коли вже зможе похизуватися королівською владою над нею. Думаєш, я міг би залишитися десь збоку, дозволити, щоб її так ганебно утримували? Хтось, може, і вважає за честь бути коханкою короля, але не ми, Леслі! Я не міг її захистити й розумів, що їй ніколи не розлюбити Френсіса Гепберна. Вона заслуговувала на щастя, а його могла мати лише поруч із ним.

Як тепер я можу написати їй і розповісти, що ти живий і що той, за якого вона з чистим сумлінням вийшла заміж три роки тому, насправді її другий чоловік? І тоді їй знову доведеться розлучитися з Босвеллом? Я не можу так із нею вчинити! Не можу!

— То й не треба, Джеммі. Король визнав мене мертвим чотири роки тому. Тож наш із твоєю мамою шлюб було законно розірвано. Я повернувся, бо люблю вас усіх. І я був просто зобов’язаний повернутися заради Кат. Може б, її почуття до мене змінились і вона схотіла б повернутися зі мною до Нового світу. Ось із якими думками я сюди їхав. А тепер моє сумління чисте. Вона в безпеці, щаслива. Ґленкірк у твоїх надійних руках, а в дитячій кімнаті вже є майбутні спадкоємці. Я б хотів іще побачити мою родину, Джеммі. Лише дітей та Адама з Фіоною. Я не можу просто викинути Ґленкірк із серця. Не варто боятися, ніхто з Леслі мене не викаже.

До того ж, якщо в нас будуть спільні справи, краще буде, якщо таємниць залишиться якнайменше. Коли я повернуся, нам доведеться докласти чималих зусиль, щоб налагодити між нами зв’язок.

— До чого саме ти повертаєшся, тату?

Патрик Леслі всміхнувся.

— Я зупинився в будинку Бенджаміна Кіра в Единбурзі, перш ніж попрямувати до Ґленкірка. Я привіз із собою хутра, срібло, золото й найрізноманітніші прикраси. Я можу й надалі постачати тобі всі ці речі, а Бенджамін запевняє мене, що зможе знайти для них ринок. Я знову багатий чоловік, але тепер ці статки — мої й лише мої. Мені нічого не потрібно від Ґленкірка, Джеммі.

Молодший граф відчув полегшення, до якого домішалася крапля провини. Угадавши його думки, Патрик Леслі засміявся. А потім Джеймс запитав:

— А тобі не буде там самотньо, батьку?

— Я тужитиму за тобою, і за іншими своїми дітьми, і, звісно ж, за внуками, яких я дуже скоро побачу. Проте, — і його лице освітила розпусна посмішка, яку Джеммі так добре пам’ятав, — на мене в Сент-Оґастині нетерпляче чекає сеньйорита Консуела Марія Луїза О’Браєн. їй вісімнадцять років. — Тут Джеймс Леслі важко ковтнув, адже обраниця його батька була на рік молодшою за його сестру Бесс. — У неї світла золотава шкіра, чорне із синім відблиском волосся, чудовий норов, успадкований від її батька-ірландця, і очі, блакитні, мов південні моря, такі ясні й манливі, Джеммі, що чоловік може просто в них потонути!

Коли вже твоя мати взяла новий шлюб, я не бачу жодних перешкод, щоб і самому вчинити так само. Мати Луїзи була дочкою іспанського вельможі, а її батько-ірландець — мій діловий партнер. Він буде просто до біса радий бачити мене своїм зятем. Луїза знає про мій шлюб із Кат, і вона обіцяла дочекатися мого повернення. — Патрик усміхнувся. — Та маленька дика кішечка сказала, що вона радше буде моєю коханкою, ніж дружиною якогось іншого чоловіка. Ох, віддухопелив би її за це батько, якби я не втрутився.

Молодий граф засміявся й захоплено поглянув на свого батька.

— Мати частенько говорила, що ти ніколи не ніяковів перед дівчатами, — згадав він.

На мить на обличчя Патрика Леслі набіг смуток. Він серйозно мовив:

— Лише перед нею я повсякчас ніяковів, Джеммі. У нас були щасливі часи, у нас із Кат, і в нас шестеро чудових дітей. Але я мушу зізнатися, що вона від самого початку була невпевнена, чи варто їй виходити за мене заміж. Інколи мені здається, що, якби вона мала змогу обирати сама, вона б нізащо за мене не пішла.

Та гаразд — ми живемо уже в новому столітті, Джеммі, і хоча він ніколи про це й не дізнається, Джеймс зробив нам величезну послугу, зрештою таки розлучивши нас.

Він підніс свій напівпорожній келих.

— За Катріону, графиню Босвелла! Господи, бережи її й дай їй щастя, бо вона його заслуговує!

Джеймс Леслі повільно підняв і свій келих і, поглянувши з любов’ю й гордістю на батька, вигукнув:

— За прекрасну графиню Босвелла! Хай благословить її Господь!

Про автора

Бертріс Смолл живе зі своїм чоловіком Джорджем, довгошерстим котом породи мейн-кун Детереномі, гладким чорно-білим котом із рожевими вухами Чекерсом, австралійським папугою Нікі та норовливим золотолобим папужкою Ґілберто в найстарішій англомовній спільноті штату Нью-Йорк. Нащадок родини Том зараз навчається в коледжі. Бертріс Смолл є автором книг «Гарем», «Любов дика та прекрасна», «Адора», «Скай О’Маллі», «Непідкорені», «Кохана», «Усі радості завтра», «Моє серце», «Моя чарівлива», «Блейз Віндхем», «Віднайдене кохання», «Злючка» та «Кохання на всі часи».

їй подобається отримувати відгуки від читачів. Ви можете написати їй на адресу Р. О. Box 765, Southold, NY 11971.

Примітки

1

Матінко (фр.). (Тут і далі прим. пер., якщо не вказано інше.)

2

Право першої ночі (фр.)

3

Покидьок! Свиня! (фр.)

4

Надзвичайна (фр.).

5

Мадам та месьє, рекомендую вам сеньйора…