Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

нього. Раптом, уже дрімаючи, вона почула скрип. Графиня сіла саме вчасно, щоб побачити, як розчинилися приховані двері біля каміна. У них увійшов Джеймс Стюарт.

— Що ви тут робите? — зашипіла вона на нього.

— Як на мене, люба моя, відповідь на це запитання цілком очевидна.

— Я так верещатиму, що збіжиться весь замок!

— Ні, люба, не варто. Скандал не зачепить мене. Я король. З тобою ж усе інакше. Твоя сім’я страшенно пожалкує, якщо ти прилюдно відмовиш мені.

— Я казала вам, Джеймі, що вашою коханкою не буду. — Кат намагалася приховати свій страх. Вона не сподівалася від нього такої наполегливості.

— Я не приймаю вашого рішення, мадам. Та й не тобі вирішувати. Сьогодні вдень я заочно одружився. І сьогодні вночі маю намір так само заочно розпочати шлюбне життя й на місце своєї нареченої обрав тебе.

— Нізащо! Я нізащо вам не підкорюся!

— У тебе немає вибору, люба моя, — сказав він, торжествуючи, і почав роздягатися. — Встань і підійди до мене! — наказав він їй.

— Ні! А якщо силуватимете мене, я розповім Ґленкіркові!

Її очі блискотіли від непролитих сліз, вродливі губи зневажливо випнулися. Вона була найпрекрасніша з істот, яких йому доводилося бачити, а її гнів збуджував його більше, ніж збуджувала будь-яка з жінок.

— Розповіси Ґленкіркові? — Йому це здалося кумедним. — Якщо хочеш, Кат, я розповім йому сам. Але затям собі одне, моя люба. Патрик пробачить мені. Я його король. Але він не пробачить тобі. А тепер ходи до мене!

Правдивість його слів жахнула її. Якщо її гордий лорд дізнається, що вона переспала з іншим чоловіком, він кине її. Король майстерно загнав її в пастку, мов кролика.

— Виродок! — лайнулася вона на нього.

Сміючись, Джеймс відповів:

— Ні, люба, ці чутки було спростовано ще до мого народження. — Він простягнув руку. Не маючи вибору, вона підійшла до нього. У її листяно-зелених очах палахкотіла лють. Джеймс знову стиха засміявся. О, та вона збирається боротися з ним, уперта, як завжди. Хоча її тіло зрештою поступиться. Було вдосталь часу, і він намірявся здобути її сьогодні.

— Знімай сорочку, — тихо проказав він і зрадів, що графиня беззаперечно скорилася.

Відступивши, король милувався, розглядаючи її. Вона мала широкі, добре окреслені груди, найкрасивіші округлості, які йому тільки доводилося бачити, кольору слонової кістки з великими темно-рожевими сосками. Талія в неї була тонка й висока, налиті стегна красиво округлені, ноги довгі й стрункі. Її золотаве волосся діставало до стегон. Джеймс відчував, як по тілу розливається бажання.

— Боже-світе, кузино! Яка ж ти красуня!

На його подив, вона зашарілася, і Джеймс страшенно зрадів. Отже, це правда. Вона справді не знала іншого чоловіка, крім Патрика. Вона дійсно була найдоброчесніша жінка при дворі. Він подбає про те, щоб вона одержала свою винагороду, — зробить її фрейліною своєї дружини. Вона стане справді впливовою.

Знов узявши Кат за руку, він повів її через кімнату до ліжка. Піднявши на руки, поклав у постіль. Між її ногами рожевів манливий трикутник, вищипаний, як і личить справжній леді, а над щілинкою причаїлася маленька чорна цяточка.

— Венерин знак, — пробурмотів він, торкаючись до неї. Потому нахилився й поцілував родимку.

Вона нестримно затрепетала, і Джеймс усміхнувся. Він збирався взяти її швидко, адже щойно діло буде зроблено, дурний опір графині припиниться. Ніжно, але твердо він розсунув її тремтячі стегна. Її очі розширилися, і вона захлинулася від подиву, коли він м’яко проштовхнувся в неї. Як і в більшості чоловіків родини Стюартів, у Джеймса був величезний чоловічий орган. Через раптовість його дій Кат не змогла опиратися, тож вона вирішила спокійно лежати, доки він задовольнить свою хіть.

Однак надто вже досвідчений коханець був Джеймс, щоб дозволити партнерці лишатися незворушною. Спокусливо, збудливо рухався він у ній, старанно посилюючи Катріонину пристрасть так, що майже неможливо було опиратися йому. Тільки неймовірними зусиллями Кат вдавалося спокійно лежати під ним. Обидві її руки стискалися в кулаки. Зосередившись на тому, як нігті впивалися в долоні, вона змогла настільки відвернути увагу від того, що він робив із нею, щоб не відповідати йому.

Помітивши це, король мовив:

— О ні, люба моя, — і зі сміхом підняв її руки над головою. Він тримав їх там однією своєю рукою. Тепер його чуттєвий рот торкнувся її принадних, але жорстких губ. Його наполегливий язик розсунув спершу ці губи, а потім і зуби, майстерно рухаючись усередину. Вона схлипнула й знову затремтіла. Кат була близька до того, щоб піддатися йому, адже він порушив її захист. Її прегарне тіло, звикле до постійних любощів, просто не навчене було опиратися задоволенню. Король пришвидшив свої рухи.

— Піддайся мені, кохана! — прошепотів він наполегливо.

— Нізащо, — але голос її тремтів.

— Що зроблено — те зроблено, люба моя. Скорися й дістань від мене задоволення, як я дістаю його від тебе.

Вона не відповідала йому, але Джеймс відчував, як Кат стримується, щоб не рухати стегнами. І тут він збагнув, що має зробити. Відпускаючи її руки, він сказав:

— Обійми мене, люба моя, — і заглянув у її листяно-зелені очі. Вони блищали від сліз. — Кат, якби Патрик увійшов зараз у цю кімнату й побачив, як я входжу в тебе, він не зупинився б, щоб поцікавитися, опираєшся ти мені чи насолоджуєшся мною. Не намагайся більше відбиватися від мене, люба моя. Твоє чудовне тіло жадає мене! Ніщо не може змінити того, що я вже володію тобою! Скорися!

Вона й далі нічого не казала йому, але її очі заплющились, і гарячі сльози тихо котилися по обличчю. Потім її руки стиснулися навколо нього, і її стегна вигнулися назустріч його поштовхам. Переможець Джеймс Стюарт розчинився в її неперевершеній поразці.

Після того, спираючись на лікоть, король дивився на неї зверху вниз, але Кат заплющилася, уникаючи його погляду.

— Такою я тебе завжди й уявляв, — промовив він до неї тихим голосом. — Припухлі від утоми повіки, мокрі вії, опущені на щоки, ослабле від любощів тіло, а на губах синці від моїх поцілунків. — Він нахилився й стиснув губами соски на її персах.

Очі Кат рвучко розплющилися.

— Я не прощу тобі цього, Джеймі Стюарт!

Він чарівно всміхнувся їй.

— Та годі тобі, авжеж, простиш, моя солодка, любове моя. Авжеж, простиш! — І, поклавши її на згин своєї руки, почав пестити м’які груди. Вона силкувалася випручатися.

— Будь ласка, сер! Ти вже насолодився мною, вертайся тепер до свого ліжка!

— Кат, солоденька моя. — У його голосі пролунало щире здивування. — Не могла ж ти подумати, що я хотів лише раз спробувати тебе? Ні, люба моя! У нас